Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів: ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю прокурора ОСОБА_14,
захисника ОСОБА_1,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Вироком суду засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який в цій частині в касаційному порядку не оскаржується
Також судом першої інстанції вирішені питання речових доказів та судових витрат у справі.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, 11 грудня 2009 року близько 0 годин 15 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні тентової палатки при торгівельному кіоску ПП «ОСОБА_5», що по проспекту АДРЕСА_1, вживав там алкогольні напої спільно зі своїми знайомими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_6, з яким вони познайомились в цю ніч.
В цей час у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник
спільний корисливий злочинний умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_6 З цією метою для подолання волі потерпілого до опору, вони застосували насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_2 наніс останньому не менше п'яти ударів руками та ногами в область голови та тулубу, ОСОБА_4 - не менше семи ударів руками та ногами в область голови та тулубу, ОСОБА_3 - не менше десяти ударів руками та ногами в область голови та тулубу, а всього вони нанесли не менше двадцяти п'яти ударів руками та ногами потерпілому в область голови та тулубу. Внаслідок даних дій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді численних саден на голові та крововиливи на кистях рук, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Після того, як в результаті застосованого до нього насильства ОСОБА_6 впав на підлогу, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підійшов до потерпілого і скориставшись його безпорадним станом, відкрито заволоділи майном останнього, на загальну суму 714 гривень, яким розпорядились на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство ОСОБА_6 при наступних обставинах. Так, 11 грудня 2009 року приблизно о 1 годині ночі ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після
побиття ОСОБА_6 та відкритого заволодіння його майном, залишився наодинці з ОСОБА_6 в приміщенні вищезазначеної тентової палатки, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вийшли на вулицю. В цей час між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 знову виник словесний конфлікт, в ході якого, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_2 схопив зі стола порожню скляну пляшку з-під горілки, яку тримаючи в руці розбив і з метою умисного вбивства наніс гострою частиною фрагменту пляшки ОСОБА_6 удар по шиї, чим умисно протиправно спричинив смерть останнього, після чого з місця вчинення злочину зник.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі із змінами захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної статті, обмежившись відбутим терміном; в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України вирок скасувати, кримінальну справу в цій частині закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Зазначає, що досудове та судове слідство проведені однобічно, без урахування всіх обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів касаційної скарги, думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній скарзі захисника порушується питання про перегляд судових рішень в касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника про відсутність у засудженого ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_6, а також відсутність доказів на підтвердження пред'явленого засудженому обвинувачення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким дана належна оцінка.
Так, суд першої інстанції, обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які узгоджуються між собою і з показаннями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які вони давали під час досудового слідства. Дані показання свідків підтверджуються даними, що містяться у протоколах огляду місця подій від 11 грудня 2009 року, у висновку експерта № 237/3822 від 26 січня 2010 року, у протоколі відтворення обстановки та обставин подій від 12 грудня 2009 року за участю ОСОБА_2 та у інших зібраних по справі доказах.
Суди першої та апеляційної інстанцій, спростовуючи доводи засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 про відсутність умислу на вбивство ОСОБА_6, обґрунтовано послалися на показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8, а також показання самого засудженого ОСОБА_2, з яких вбачається, що в той час коли засуджений залишився один на один із потерпілим, він мав реальну можливість втекти, знаходячись при цьому біля виходу з приміщення палатки, де не було дверей. Натомість ОСОБА_2, побачивши потерпілого, вчинив ряд цілеспрямованих дій не з метою захисту від неозброєного потерпілого, а з метою умисного позбавлення останнього життя - знайшов пляшку, розбив її, виготовивши знаряддя для заподіяння небезпечних для життя та здоров'я тілесних ушкоджень, і наніс цілеспрямовано удар в життєво важливий орган - в шию.
З даними висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні засудженому покарання суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахували тяжкість вчинених засудженим злочинів, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який свою вину у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а тому прийшли до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого за умови ізоляції його від суспільства з призначенням покарання у межах санкцій інкримінованих статей.
Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання або застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.
Усі доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які аналогічні доводам поданої касаційної скарги були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими із зазначенням в ухвалі суду відповідних мотивів. Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 судом касаційної інстанції не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_12