Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
при секретарі ОСОБА_18,
розглянувши в судовому засіданні 24 квітня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження № 12012030410000032 щодо
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Челябінськ Російської Федераці, мешканця АДРЕСА_1,
за ст. 307 ч. 2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_19,
у касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок і ухвалу щодо ОСОБА_4 змінити та призначити йому основне покарання за ст. 307 ч. 2 КК України у виді 6 років позбавлення волі. Вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, зазначаючи, що суд першої інстанції не врахував обставини того, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває та стан його здоров'я, а наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та батьків пенсійного віку не визнав як обставини, що пом'якшують покарання. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 182 ч. 11 КПК України при вирішенні питання щодо внесеної застави та просить повернути заставу ОСОБА_6 як незаконно звернену у дохід держави. Також вказує на порушення вимог ст. 370 КПК України судом апеляційної інстанції при перегляді кримінального провадження щодо ОСОБА_4 в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить вирок щодо нього скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не доведеністю його вини у вчиненому злочині. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 182 ч. 11 КПК України при вирішенні питання щодо застави, внесеної його матір'ю.
Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2013 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
У відповідності до ст. 182 ч. 11 КПК України заставу, внесену відповідно до ухвали Сімферопольського районного суду від 04.01.2013 року, у розмірі 25 000 гривень звернено в дохід держави на виконання вироку в частині конфіскації майна.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 05 листопада 2012 року близько 10 години з корисливих мотивів, зберігаючи при собі полімерний шприц з рідиною коричневого кольору, маючи намір на збут наркотичних засобів та перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, збув полімерний шприц, що містить рідину коричневого кольору, ОСОБА_7 за 160 гривень. Згідно висновку експерта № 1/2211 від 19.11.2012 року рідина у полімерному шприцу масою 0,8 г містить особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований масою 0,036 г (0,045 г на момент первісного дослідження (у перерахунку на суху речовину).
Він же 05 листопада 2012 року о 14 годині повторно, з корисливих мотивів, зберігаючи при собі полімерний шприц з рідиною коричневого кольору, маючи намір на збут наркотичних засобів та перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, збув полімерний шприц, що містить рідину коричневого кольору, ОСОБА_8 за 160 гривень. Згідно висновку експерта № 1/2212 від 19.11.2012 року рідина у полімерному шприцу масою 0,7 г містить особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований масою 0,0385 г (0,0495 г на момент первісного дослідження (у перерахунку на суху речовину).
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року вирок місцевого суду за апеляційними скаргами засудженого і його захисника залишено без зміни.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора про заперечення проти касаційних скарг та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_4 та доведеності його вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_9, щодо якого були застосовані заходи захисту свідка і який вказав на обставини збуту наркотичних засобів ОСОБА_4 його брату ОСОБА_7 та ОСОБА_10, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які були понятими під час проведення слідчих дій, висновки експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. Встановивши фактичні обставини, суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 незаконного зберігання з метою збуту, а також збуту наркотичних засобів, вчиненого повторно, та правильно кваліфікував його дії за ст. 307 ч. 2 КК України.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки місцевого суду щодо призначеного ОСОБА_4 покарання.
При призначені ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та конкретні обставини скоєння правопорушення.
Так, місцевий суд врахував, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_4 визнаний винуватим і засуджений відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, офіційно не працює, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Враховано судом і конкретні обставини вчинення засудженим злочину, його суспільну небезпечність та негативні наслідки для суспільства. Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання, судом встановлено не було.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано призначив засудженому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 307 КК України та додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, що є власністю засудженого, а прийняте рішення належним чином мотивував.
Отже, покарання засудженому ОСОБА_4 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Доводи касаційних скарг засудженого та захисника, які аналогічні доводам їх апеляційних скарг, в тому числі і щодо неповноти досудового розслідування та судового провадження, неправильного призначення покарання, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.
При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. При цьому апеляційний суд вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги захисника щодо показань свідка ОСОБА_10, які на його думку спростовують доведеність вини ОСОБА_4, зазначивши, що місцевим судом перевірена причина зміни показань вказаного свідка і їм дана відповідна оцінка, а також і щодо його доводів про порушення місцевим судом вимог ст. 182 ч. 11 КПК України, вказавши про те, що за матеріалами кримінального провадження не вбачається внесення застави саме матір'ю засудженого. Дані про те, що застава внесена матір'ю засудженого, не додані і до касаційних скарг.
Перевірив апеляційний суд і доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покарання, погодившись із рішенням суду першої інстанції щодо призначеного покарання, та обґрунтовано визнав неможливим застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, мотивувавши таке своє рішення. Із такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
При розгляді апеляційних скарг ОСОБА_4 та його захисника суд апеляційної інстанції їх доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, доводи засудженого ОСОБА_4 щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, є безпідставними.
Об'єктивних даних, які вказували б на вчинення злочину за інших обставин, або які б вказували на відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг та скасування або зміни судових рішень не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ______________________ ________________
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17