Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддівпри секретарі ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12,
за участю прокуроразасудженого ОСОБА_13,ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2014 року кримінальне провадження № 12013120120000227 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Гайворона Кіровоградської області, проживаючого АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2007 року за
ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням статей 70, 71 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, звільненого 10 березня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 3 роки 9 днів,
за касаційною скаргою засудженого на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2013 року.
За вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2013 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 187 КК України - на строк 7 років 6 місяців, за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 146 КК України - на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років
6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2007 року,
ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з цим вироком засудженого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
10 березня 2013 року ОСОБА_6 приблизно о 02.30 год. по
вул. Леніна у м. Гайвороні біля входу на територію ЗОШ № 5 наздогнав і зупинив ОСОБА_7 Погрожуючи ножем, який прикладав до різних частин тіла, та погрожуючи застосуванням до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, заволодів її мобільним телефоном. Після цього ОСОБА_6, погрожуючи ОСОБА_7 ножем, привів її на територію АТП № 13538, розташовану на вул. Автомобілістів, де зірвав з її шиї золотий ланцюжок із хрестиком, забрав гроші та вдарив її рукою по обличчю. Після цього, з метою перешкодити ОСОБА_7 звернутися до правоохоронних органів, ОСОБА_6 примусив її пройти з ним до місця його проживання, де примусив її лягти на ліжко, після чого також ліг біля неї. На прохання ОСОБА_7 відпустити її ОСОБА_6 відповів, що до ранку вона буде перебувати в його домоволодінні. Приблизно о 08.00 год. ОСОБА_8 повідомила батьку ОСОБА_6 про те, що сталося, той у свою чергу викликав брата засудженого, котрий приїхавши до домоволодіння на таксі і відправив потерпілу додому.
Крім того, 20 лютого 2013 року приблизно о 02.30 год.
ОСОБА_6 на території двору будинку АДРЕСА_2 таємно викрав дві металеві кришки, демонтувавши їх з каналізаційних люків.
Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2013 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано і призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 КК України на строк - 3 роки, за ч. 2 ст. 187 КК України - на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Відповідно до ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років
6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2007 року
ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Питання про доведеність винності чи правильність кваліфікації протиправних діянь засудженого у касаційній скарзі не порушується.
Що стосується доводів ОСОБА_6 про незаконність вироку апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості, то вони є безпідставними.
Так, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, а також обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність засудженого. Зокрема, суд взяв до уваги, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, притягувався до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд урахував обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_6, якими визнав щире каяття останнього, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданого збитку, а також обставину, що його обтяжує, - рецидив злочину.
На підставі наведених даних районний суд із застосуванням положень ст. 70 КК України, правильно обрав ОСОБА_6 міру покарання у виді позбавлення волі та в розмірі, наближеному до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 187 цього ж Кодексу.
У подальшому суд апеляційної інстанції, ретельно вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про обґрунтованість призначеного виду та міри покарання, однак установив, що суд першої інстанції не призначив додаткової міри покарання, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, як обов'язкове додаткове покарання.
З огляду на тяжкість вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, характеристику особи засудженого, призначене йому покарання із застосуванням положень статей 70, 71 КК України цілком відповідає вимогам ст. 65 цього ж Кодексу і найефективніше сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення нових злочинів.
Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання несправедливим унаслідок суворості колегія суддів не вбачає.
Крім того, доводи засудженого про необхідність застосування до нього примусових заходів медичного характеру, оскільки він на період вчинення протиправного діяння не міг усвідомлювати свої дії та адекватно керувати ними, також є неприйнятними і спростовуються даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 11 березня 2013 року, відповідно до яких ОСОБА_6 в момент скоєння правопорушення і на час проведення експертизи психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, у справі не встановлено.
Керуючись статтями 433, 436, 438 КПК України, колегія суддів
вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 жовтня
2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9ОСОБА_10ОСОБА_11