Ухвала
іменем україни
24 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
при секретарі ОСОБА_7
за участю прокурора ОСОБА_8
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050560000014, за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Бішкеку республіки Киргизстан,
мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2013 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки ат покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1:
- на користь ОСОБА_2: 3452 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1500 грн. за надання потерпілому правової допомоги;
- на користь держави: 1795 грн. 30 коп. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, 2452 грн. та 490 грн. 40 коп. за залучення експертів.
У справі вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2013 року вирок змінено: виключено рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1, просить пом'якшити призначене покарання, а також скасувати рішення про стягнення з засудженого коштів на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого. Вважає, що при прийнятті рішення суд не урахував, що дорожньо-транспортна пригода сталася не тільки з вини засудженого, а й внаслідок неуважності потерпілого. Звертає увагу, що прокурор в апеляційному суді підтримав доводи апеляції в частині необхідності зменшення моральної шкоди, однак в ухвалі неправильно зазначено його думку.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження апеляційним судом, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом безпідставно скасоване рішення про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 2 серпня 2012 року о 7 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «DAEWOO NEXIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю не менше 96-97,5 км/год. на ділянці 213 км + 890 м по автодорозі сполученням м.Старобельськ - м.Луганськ - м.Красний Луч - м.Макіївка - м.Донецьк, з боку м. Харцизька у напрямку центу м.Шахтарська, діючи з необережності у формі злочинної недбалості, не дотримався вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», «д», 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху, не приділив належної уваги до зміни дорожньої обстановки, невірно оцінив дорожню обстановку, що склалася, був неуважний, рухався з перевищенням допустимої швидкості руху в межах населеного пункту, внаслідок чого своєчасно не виявив мотоцикл «ІЖ-7107» під керуванням ОСОБА_2, який виїжджав зліва від нього з другорядної автомобільної дороги «Т»-подібного перехрестя і виконував маневр повороту ліворуч, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, в результаті чого скоїв зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_2, який рухався попереду автомобіля під кутом близько 20о зліва направо відносно нього. Внаслідок ДТП водію мотоцикла ОСОБА_2 були спричинені різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження, в тому числі тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації таких дій не оскаржуються в касаційних скаргах.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_3 про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання внаслідок суворості та необхідність скасування рішення про стягнення моральної шкоди на користь потерпілого, аналогічні доводам, які були викладені в його апеляційній скарзі та були визнані апеляційним судом необгрунтованими, оскільки свого підтвердження не знайшли.
Так, зі змісту вироку убачається, що суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи ОСОБА_1 покарання, урахував тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема, взяв до уваги, що ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. Урахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Покарання, призначене засудженому, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для його пом'якшення немає.
Що стосується рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди на користь потерпілого, то суд врахував істотність вимушених змін у житті потерпілого, характер спричиненої шкоди і пов'язаних з нею моральних страждань, взяв до уваги, що дії потерпілого також перебувають у причинному зв'язку із настанням ДТП і стали однією з умов її виникнення, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення цивільного позову. Рішення суду відповідає вимогам ст. 23 ЦК України.
Посилання прокурора про необгрунтованість рішення апеляційного суду про виключення призначеного ОСОБА_1 вироком суду додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є безпідставними. Зі змісту ухвали убачається, що суд при прийнятті такого рішення взяв до уваги, що керування автомобілем є життєвою необхідністю для засудженого при виконанні трудових обов'язків, пов'язаних з роз'їздами, врахував, що він утримує двох малолітніх дітей, має матеріальні зобов'язання перед потерпілим. Крім того, суд правильно звернув увагу, що аварійна ситуація на дорозі утворилася внаслідок обопільної вини засудженого та потерпілого. Приймаючи рішення про виключення додаткового покарання, суд апеляційної інстанції обґрунтував його належним чином.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені наведені в апеляційній скарзі доводи та належним чином наведено підстави прийнятого рішення, в тому числі, що стосується виключення призначеного вироком ОСОБА_1 додаткового покарання.
Те, що в ухвалі неправильно зазначено думку прокурора, який в судовому засіданні висловився про необхідність частково задовольнити подану апеляційну скаргу, не вплинуло на законність та обгрунтованість судового рішення в цілому та не тягне необхідності зміни або скасування ухвали апеляційного суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули скасування чи зміну судових рішень, судами першої та апеляційної інстанції по справі допущено не було.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,
Вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження апеляційним судом, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6