іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5,
за участю прокурора ОСОБА_6.
засудженого ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
· за ч.1ст. 121, ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 травня 2011 року близько 22 год, перебуваючи у сквері, розташованому на перехресті пр. Перемоги та вул. Першотравневої м. Горлівки, під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_2, завдав останньому удар кулаком в обличчя, від якого той упав на асфальт, після чого наніс не менш 4 ударів ногою в область тулубу зліва, а також не менш 5 ударів кулаком в обличчя, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент спричинення.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного йому судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Посилається на те, що у суду були підстави для застосування до нього ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку. На обґрунтування цього стверджує, що судом не враховане щире каяття у скоєному, те, що він вибачився перед потерпілим, відшкодував йому моральну та матеріальну шкоду, і останній претензій до нього не має. Також указує, що поза увагою суду залишилися ті обставини, що він займається суспільно-корисною працею, має позитивні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має хронічну хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання в місцях позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої ним скарги, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого за ч.1 ст.121 КК України кваліфіковано правильно.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.
Відповідно до статей 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Суд дотримався зазначених вимог закону та призначив ОСОБА_1 покарання, яке відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого.
Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про засудженого та пом'якшуючі покарання обставини, у тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі. Зокрема, пом'якшуючими покарання обставинами було визнано те, що ОСОБА_1 позитивно характеризувався, раніше не судимий, страждає на хронічне захворюванням нирок, те, що останній визнав вину, щиро каявся у скоєному, активно сприяв у розкритті злочину, відшкодував заподіяну злочином шкоду також враховано протиправну поведінку потерпілого і ту обставину, що останній претензій до засудженого не має.
Призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче нижчої межі санкції ч.1 ст.121 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено обставин, які б не були враховані судом при призначенні йому покарання і які б свідчили про можливість виправлення засудженого при звільненні від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів
вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
ОСОБА_3ОСОБА_5ОСОБА_4