"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/30035/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Левіної А.А.
представника позивача Бєлєвцової О.С.
представника відповідача неприбуття
представника
третьої особи неприбуття
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року
у справі № 2а-14300/12/2070
за позовом Приватного підприємства «Золота нива 1»
до Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, виконуючої обов'язки голови Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області Льовочкіної Ліани Леонідівни, державних інспекторів сільського господарства в Харківські області Майбороди Олександра Миколайовича, Гавран Олександра Євгеновича, Державної інспекції сільського господарства в Харківській області
третя особа Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області
про визнання дій протиправними
У грудні 2012 року Приватне підприємство «Золота нива 1» (далі - ПП «Золота нива 1») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, виконуючої обов'язки голови Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області Льовочкіної Ліани Леонідівни, Державних інспекторів сільського господарства в Харківські області Майбороди Олександра Миколайовича, Гавран Олександра Євгеновича, Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, третя особа: Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання протиправними дій щодо проведення та складання державним інспектором сільського господарства в Харківській області Гавран Олександром Євгеновичем Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Приватним підприємством «Золота нива 1» на загальну суму 61 562,51 грн. без здійснення обстеження земельної ділянки, розташованої на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області при проведенні позапланової перевірки ПП «Золота нива 1», за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.09.2012.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у позові.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ПП «Золота нива 1» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм процесуального та матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що протиправними діями працівників Державної інспекції сільського господарства в Харківській області порушено права та законні інтереси позивача, а також керівника ПП «Золота Нива 1» як посадової особи, оскільки у результаті неправомірного здійснення та складання Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ПП «Золота нива 1» на загальну суму 61 562,51 грн., виникли підстави для притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства та для притягнення до майнової відповідальності самого ПП «Золота нива 1».
У своїх заперечення проти касаційної скарги Державна інспекція сільського господарства в Харківській області просила залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі статей 5, 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2011 № 1300 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», відповідно до листа Ізюмського РВ ГУМВСУ в Харківській області від 20.08.2012 № 16106 та звернення ОСОБА_7 від 21.08.2012 начальником Державної інспекції сільського господарства в Харківській області для проведення позапланової перевірки направлено інспектора Майбороду О.М., про що видане направлення (посвідчення) на проведення перевірки від 03.09.2012 № 4/0308.
05.09.2012 державними інспекторами сільського господарства в Харківській області Майбородою О.М. та Гавран О.Є. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП «Золота нива 1», на підставі якого здійснено Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ПП «Золота нива 1» земельних ділянок державної форми власності на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області (за межами населеного пункту) на суму 61 562,51 грн. (далі - Розрахунок).
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час проведення та складання Розрахунку без здійснення обстеження земельної ділянки.
Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії посадових осіб Держсільгоспінспекції щодо складання Розрахунку шкоди фактично є діями, спрямованими на обгрунтування розміру позовних вимог у господарській або цивільній справі про стягнення шкоди, які здійснюються шляхом проведення арифметичних підрахунків на підставі відповідної методики. Такі дії, як і сам Розрахунок, не породжують для відповідних суб'єктів (позивача) настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковими для виконання, а отже не порушують прав або законних інтересів позивача.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З метою формування єдиних підходів при застосуванні територіальними органами Держземінспекції Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963 (далі - Методика №963), роз'яснення процедури обстеження земельних ділянок та здійснення розрахунків розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок порушень вимог земельного законодавства, уточнення порядку оформлення матеріалів розрахунків, процедури стягнення заподіяної шкоди та зарахування коштів, наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель 12.09.2007 N 110 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методичні рекомендації №110).
Згідно з пунктом 6.1 Методичних рекомендацій №110 шкода (збитки), заподіяні державі, територіальній громаді, власнику чи користувачу земельної ділянки, підлягають відшкодуванню протягом п'ятнадцяти днів з моменту вручення (направлення поштою) порушнику земельного законодавства розрахунку розміру заподіяної шкоди (збитків), а в разі оскарження або опротестування розміру заподіяної шкоди (збитків) - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Таким чином, факт складення контролюючим органом Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та отримання його суб'єктом господарювання (позивачем) породжує обов'язок останнього відшкодувати визначену у розрахунку шкоду.
Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що правомірність дій відповідача під час визначення розміру нанесеної позивачем шкоди у відповідному розрахунку зумовлює обґрунтованість подальшого притягнення до правової відповідальності як ПП «Золота нива 1», так і посадових осіб цього підприємства.
Відповідно до пункту 7 Методики №963 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 N 1619 (далі - Порядок №1619).
Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду апеляційної інстанції названим вимогам процесуального закону не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що під час перегляду рішення суду першої інстанції та прийняття рішення по суті спору суду апеляційної інстанції необхідно було встановити, чи під час проведення та складання Розрахунку розміру шкоди працівники Державної інспекції сільського господарства в Харківській області діяли у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством України, зокрема, на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку №1619, та надати належну правову оцінку висновкам суду першої інстанції.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на часткову увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року в цій справі скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.