16 квітня 2014 року м. Київ В/800/159/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф. (доповідач)
Донець О.Є.
Логвиненко А.О.
Голяшкін О.В.
Стрелець Т.Г.
перевіривши заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_8 звернувся з позовом про визнання права власності на нерухоме майно гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2007 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано за позивачем право власності на нерухоме майно - гараж, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 17,5 кв.м. та зобов'язано КП МБТІ та РОН зареєструвати за позивачем право власності на цей гараж.
14 серпня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в порядку ЦПК України) подали до апеляційного суду Одеської області заяву про перегляд ухвали апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2007 року за нововияленими обставинами, яка, в свою чергу, відповідно до ухвали судді від 11 вересня 2007 року була повернена заявникам.
Ухвалою судді Верховного суду України від 27 листопада 2007 року у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2007 року - відмовлено, а ухвалою Верховного суду України від 03 жовтня 2008 року заявникам було відмовлено у допуску до провадження про перегляд даних рішень у зв'язку із винятковими обставинами.
16 жовтня 2007 року та 11 липня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в порядку ЦПК України) подали до Приморського райсуду м. Одеси заяви про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2005 року за нововияленими обставинами.
Ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 15 листопада 2007 року у задоволенні вказаної заяви від 16 жовтня 2007 року було відмовлено.
Однак, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 лютого 2008 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вказана ухвала Приморського райсуду м. Одеси від 15 листопада 2007 року була скасована, а справу направлено на новий розгляд.
В подальшому, 01 жовтня 2009 року (в порядку КАС України), 27 квітня 2009 року та 30 квітня 2009 року (в порядку ЦПК України), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знову подали до Приморського райсуду м. Одеси заяви про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2005 року за нововияленими обставинами.
Ухвалами Приморського райсуду м. Одеси від 15 жовтня 2009 року та 30 квітня 2009 року у задоволенні вказаних заяв було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 вересня 2009 року, за апеляційною скаргою зазначених осіб, вказана ухвала Приморського райсуду м. Одеси від 30 квітня 2009 року залишена без змін.
10 серпня 2009 року треті особи у справі (в порядку ЦПК України) знову подали заяву про перегляд ухвали судді апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2007 року за нововияленими обставинами, у прийнятті якої ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 09 вересня 2009 року було відмовлено.
29 жовтня 2010 року до Одеського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в порядку КАС України) надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постановленої в апеляційному порядку ухвали про зміну рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2005 року, в якій заявники просили скасувати вказану ухвалу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року залишено без змін.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року на підставі п.1 ч.1 ст.237 КАС України. У заяві зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.237 КАС підставою для подання заяви про перегляд судових рішень може бути виключно неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2010 року, в якій, направляючи справу на новий розгляд, суди виходили з того, що виконавчий комітет міської ради є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах виконує владні функції, а отже дана справа не підсудна господарському суду.
Залишаючи в силі рішення апеляційної інстанцій у цій справі, касаційний суд зазначив, що предметом спірних правовідносин є визнання (оспорювання) права власності на гараж, а тому, за таких обставин, будь-яка ухвала (рішення, постанова) по даній справі, в тому числі і ухвала апеляційного суду Одеської області, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами апеляційним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства
У поданій заяві йдеться про неоднаковість застосування судами норм процесуального права, тоді як відповідно до ч.1 ст. 237 КАС України підставою для перегляду Верховним Судом України може бути неоднакове застосування судами касаційної інстанції виключно норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, для допуску заяви до провадження.
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В.Ф. Мороз
О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
О.В. Голяшкін
Т.Г. Стрелець