Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_4.,
суддів: ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
за участю прокурора ОСОБА_7.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1
Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2011 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Креховичів Рожнятівського району Івано-Франківської області, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 122 КК - на строк два роки, за ч. 3 ст. 296 КК - на строк три роки.
На підставі ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено у виді позбавлення волі на строк три роки.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 й на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Указаним вироком засуджено також ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку переглянуті касаційним судом раніше (13 листопада 2012 року).
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 жовтня 2006 року із 20.00 до 21.00 год. у кафе «Амур» по вул. 22-го Січня в смт Брошнів-Осаді та поруч із кафе вчинив групою осіб хуліганство, пов'язане з опором представникам влади (двом дільничним інспекторам міліції), які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, та іншим громадянам. При цьому ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_3 тілесного ушкодження середньої тяжкості.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки вважає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Зі справи убачається, що вона переглядалася в апеляційному порядку щодо ОСОБА_1 неодноразово.
Так, Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 07 лютого 2012 року змінив вирок Рожнятівського районного суду цієї області від 03 жовтня 2011 року й звільнив ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 296 цього Кодексу, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
На ці судові рішення прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, крім іншого, просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та безпідставністю звільнення ОСОБА_1 від його відбування згідно зі ст. 75 КК.
Між тим, як убачається зі змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2012 року, цей суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував лише ухвалу апеляційного суду і направив справу щодо ОСОБА_1 на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки апеляційний розгляд справи відбувся без цього засудженого, участь якого у розгляді була обов'язковою. Тобто касаційний суд не зробив висновку про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання і про безпідставність звільнення від його відбування згідно зі ст. 75 КК. А тому апеляційний суд при новому розгляді справи в силу вимог ст. 400 КПК 1960 року не мав права посилити покарання ОСОБА_1 або іншим чином погіршити його становище порівняно з тим, яке було у нього після рішення апеляційного суду від 07 лютого 2012 року.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд ухвалив рішення, яке відповідає вищевказаним вимогам кримінально-процесуального закону, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6