Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" червня 2009 р. Справа № 49/134-08
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Гончар Т. В., суддя Терещенко О.І.
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача - Снітка А.В., дов. №0162 юр/6222 від 03.10.08 року
відповідача - не з'явився
ВДВС - не з"явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 986 Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.09 року по справі № 49/134-08
за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до військової частини А 1451 Міністерства оборони України, м. Харків
про стягнення 1710,65 грн.
встановила:
Позивач, акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до військової частини А 1451 Міністерства оборони України, відповідача, про стягнення 1710,65 грн., з яких: 93,91 грн. три відсотки річних, 1071, 20 грн. - індекс інфляції та 545,54 грн.пені, які виникли за укладеним сторонами договором №70247 від 16.02.2005 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2008 року у справі №49/134-08 ( суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1071,20 грн. інфляційних витрат, 93,91 грн. 3% річних, 545,54 грн. пені, 102, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області було видано наказ від19.08.2008 року.
17.02.2009 року від АК "Харківобленерго" надійшла скарга на дії Дзержинського відділу ДВС Харківського МУЮ, в який стягувач просить суд визнати незаконною постанову Дзержинського відділу ДВС Харківського МУЮ від 08.12.2008 року № 194/3 про повернення виконавчого документа стягувачеві; визнати з боку Дзержинського відділу ДВС Харківського МУЮ факти порушення ним при примусовому виконанні рішення господарського суду Харківської області по справі № 49/134-08 вимог частини 2 статті 19; частини 5 статті 124 Конституції України, статтей 4-5; 115 Господарського процесуального кодексу України, статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", статтей1, 5, 7, 40, 42 Закону України "Про виконавче провадження", статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21.09.99 р. № 1076, а також зобов'язати Дзержинський відділ ДВС Харківського МУЮ відновити виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 49/134-08 та провести усі виконавчі дії з його примусового виконання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2009 року у справі №49/134-08 ( суддя Лаврова Л.С.) відмовлено АК"Харківоблнерго" в задоволені скарги щодо визнання незаконною постанови Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 08.12.2008 року за № 194/3 про повернення виконавчого документа стягувачеві з наданням стягувачу права повтороного пред*явлення виконавчого документа до виконання до Дзержинсокго ВДВС Харківського МУЮ.
АК "Харківоблнерго" з ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2009 року не погодилась, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", просить вказану ухвалу скасувати та прийняти постанову про задоволення скарги на бездіяльність Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ по виконанню рішення господарського суду Харківської області по справі №49/134-08 у повному обсязі.
Відповідач та Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №5299644 та № 5299636 про вручення відповідачу 29.04.2009 року та ВДВС 24.04.2009 року копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в данному судовому засіданні.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
В Дзержинському ВДВС Харківського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргу з боржника (військової частини А 1451 Міністерства оборони України) в тому числі за наказом господарського суду Харківської області у праві № 49/134-08, у зв"язку з чим ДВС у Дзержинському районі м. Харкова постановою № ДВ/3-2 від 18.11.2008 р. був накладений арешт на грошові кошти боржника у розмірі 70 491,17грн.
Відповідно до частини 7 статті 50 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець в першочерговому порядку повинен звернути стягнення на рахунок, зазначений у виконавчому документі та пересвідчитись в наявності чи відсутності коштів на даних рахунках.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим господарським судом, Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ постановою № ДВ/3-2 від 18.11.2008 р. наклав арешт на грошові кошти підприємства одночасно на розрахункові рахунки, відкриті боржником в установах банку .
Крім того, з метою виконання рішення по даній справі Дзержинським Відділом державної виконавчої служби Харківського МУЮ були надіслані платіжні вимоги до Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова про списання з боржника коштів, які повернулися з відміткою про відсутність у боржника відкритих асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визначається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Частиною 5 статті 139 Господарського кодексу України також встановлено, що коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", встановлено мораторій - заборону на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%. Норма цього закону спрямована на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування державних підприємств.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 11-РП/2003 від 10.06.03 року за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) зазначено, що примусове відчуження майна підприємств призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації, тобто законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.
До того ж, як вірно зазначив місцевий господарський суд, договір про постачання електричної енергії № 70247 від 16.02.2005 року, на підставі якого заявлялись позовні вимоги, був укладений стягувачем з військовою частиною 1451, тоді як Міністерство оборони України як другий відповідач у даній справі не залучалось.
Статтею 64 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок звернення стягнення на кошти боржника.
Частиною 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" боржникові надано право самостійно зазначити ті види майна або предмети боржника, на які в першу чергу слід звернути стягнення.
Відповідно до пункту 2 статті 40 виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
А отже, оскільки державним виконавцем не було виявлено майна, зазначеного стягувачем майна в заяві про відкриття виконавчого провадження, він цілком обгрунтовано виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на незастосування статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" не може вважатися обгрунтованим, зважаючи на таке.
Відповідно до частин 2, 3 статті 5 "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Отже нормами чинного законодавства передбачено, що примусове виконання рішення провадиться виключно за рахунок майна, яке належить боржникові (а не іншій особі), а стаття 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", яка передбачає субсидіарну відповідальність Міністерства оборони України за зобов"язаннями військової частини, не може застосовуватися при виконавчому провадженні, так як регулює зобов"язальні відносини в процесі господарської діяльності військових частин та не стосується виконавчого провадження, де чітко визначені сторони такого провадження.
Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаної ухвали відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.2009 року у справі №49/134-08 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя (підпис) Кравець Т.В.
Суддя (підпис) Гончар Т. В.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.