79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.05.09 Справа № 13/7
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Видавнича група “Експрес” від 23.03.2009 р. № 3/181
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2009 р.
у справі № 13/7
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями “Ітрако”, м.Київ
до ТзОВ “Видавнича група “Експрес”, с.Рясна-Руська Яворівського р-ну Львівської обл.
про стягнення 449 871, 27 грн., в т.ч. 350 733, 39 грн. основного боргу, 32 193, 03 грн. інфляційних втрат, 7 204, 86 грн. 3 % річних, 42 203, 32 грн. пені, 17 536, 67 грн. штрафу, за договором поставки (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с.42-46)
За участю представників сторін:
від позивача -Чуєвський Д.О. (представник, довіреність від 12.05.2009 р. без номера в матеріалах справи);
від відповідача -Венецька О.О. (представник, довіреність від 14.05.2009 р. № 3/22 в матеріалах справи)
Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2009 р. у справі № 13/7 (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю (а.с.50-51).
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення 17 536, 67 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Вимоги апеляційної скарги базуються в основному на тому, що стягнення пені та штрафу є згідно з ч.1 ст.61 Конституції України подвійним притягненням до юридичної відповідальності за одне і те ж саме порушення.
18.05.2009 р. відповідачем подано 2 клопотання: 1) про зміну оскаржуваного рішення в частині стягнення основного боргу в зв”язку зі сплатою ним 30.04.2009 р. 50000 грн. (вх. № 3896); і 2) про розстрочку виконання рішення у зв”язку з економічною кризою та стрімким ростом курсу долара США і ЄВРО (вх. № 3897).
Як у задоволенні першого клопотання колегія суддів відмовляє, оскільки законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється апеляційним господарським судом на момент його прийняття (26.02.2009 р.), а відповідачем здійснено оплату 30.04.2009 р., що відповідно виключає можливість знати Господарському суду Львівської області про такий факт, так і у задоволенні другого, оскільки надання розстрочки виконання рішення згідно з ст.121 ГПК України не є компетенцією суду апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Як встановлено судом першої інстанції, 1 січня 2008 року між підприємством з іноземними інвестиціями “Ітрако” (постачальник за договором, позивач у справі) і ТзОВ “Видавнича група “Експрес” (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № ЛВ/ДП-08-07 поставки, за яким постачальник зобов”язувався передати у власність покупцю поліграфічні матеріали, а покупець -приймати та своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених цим договором (а.с.8-11).
Згідно з п.1.2 договору найменування, асортимент, кількість, обсяг, ціна, термін поставки та загальна вартість поставки кожної окремої партії товару визначаються сторонами в процесі діяльності та вказується у рахунках-фактурах і накладних позивача.
Відповідно до п.2.3 договору підставою перерахування коштів за товар є рахунок -фактура постачальника, який видається при кожному відвантаженні товару (а.с.16, 19, 22, 25).
Датою виконання зобов”язань покупця по оплаті товару є дата надходження 100 % грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Підставою заявлених позовних вимог визначено невиконання відповідачем зобов”язань по оплаті за поставлений товар.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2009 р. у справі № 13/7 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Видавнича група “Експрес” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов”язання щодо передачі товару у власність відповідача виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 18.04.2008 р., 22.05.2008 р., 27.05.2008 р., 02.07.2008 р. (а.с.17, 20, 23, 26), а відповідач його прийняв на загальну суму 350 733, 39 грн., що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.18, 21, 24, 27).
Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ТзОВ “Видавнича група “Експрес” товару та виникнення обов”язку його оплати, що і не заперечено останнім.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з позивачем згідно з договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України). Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, пунктами 6.1, 6.2 договору сторони передбачили сплату постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого за порушення покупцем термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, а також, окрім пені (про що окремо зазначено в договорі), штрафу у розмірі 5 % від вартості несплаченої партії товару терміном більше, ніж 10 календарних днів.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись зазначеними положеннями договору та закону, позивач нарахував 32193, 03 грн. інфляційних втрат, 7 204, 86 грн. 3 % річних, 42 203, 32 грн. пені, 17 536, 67 грн. штрафу. Наведений розрахунок (а.с.43-44) як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій перевірено та визнано правильним.
Покликання апелянта на подвійне його притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення згідно з ч.1 ст.61 Конституції України (стягнення як пені, так і штрафу) недоречне та колегією суддів не береться до уваги, оскільки це положення Основного закону стосується громадян, а не юридичних осіб, адже дана норма вміщена в розділі П під назвою “Права, свободи та обов”язки людини і громадянина”.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2009 р. у справі № 13/7 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Видавнича група “Експрес” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин