"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/43700/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.
за участю секретаря: Горголь І.С.
представників:
позивача: Дмитрієва Н.К., Лисиця Т.І.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року
у справі № 2а/0470/1406/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп»
до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Граніт Групп») звернулось з позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання перевірки протиправною.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року адміністративний позов задоволено частково.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року апеляційну скаргу МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Граніт Груп» з питань дотримання вимог валютного законодавства під час здійснення розрахунків в іноземній валюті за договором №UA7-16551g від 07.12.2007 року за період з 07.12.2007 року по 11.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2011 року №000404/23-34752520.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у результаті чого відповідно до ст.4 цього Закону нарахована пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості в сумі 2788344,69 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2011 року №0000062307.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Граніт Групп» про скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що для продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією позивачем було одержано висновки Мінекономіки України, якими неодноразово продовжувались терміни розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, у тому числі по сумах 1530000 євро та 937358,85 євро після періоду з 06.09.2010 року по 13.10.2010 року згідно висновків №611 від 27.10.2010 року та №95 від 17.03.2011 року.
Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно ст. 4Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.
Статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами, зокрема, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки підставою для нарахування пені була заборгованість з 07.09.2010 року по 13.10.2010 року строком 37 днів з порушення термінів розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту від 07.12.2007 року №UA7-16551g з «Сандвик СРП АБ».
Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Граніт Груп» одержувало висновки Мінекономіки України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, однак, висновки Мінекономіки України не охоплюють період з 07.09.2010 року по 13.10.2010 року, у зв'язку з чим, відповідач нарахував позивачу пеню у розмірі 2788344,69 грн.
Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було встановлено наявність чи відсутність вини позивача щодо не одержання висновку Мінекономіки України за спірний період (з 07.09.2010 року по 13.10.2010 року).
Крім того, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули по суті пункт 1 позовної заяви, в якій ТОВ «Граніт Групп» просило визнати позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Граніт Групи», проведену у період з 11.04.2011 року по 15.04.2011 року такою, що була проведена з порушенням вимог законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні вищевказаної позовної вимоги відмовлено, однак, у рішеннях судів попередніх інстанцій відсутні мотиви з посиланням на норми матеріального права, за яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Граніт Групп» щодо визнання позапланової документальної невиїзної перевірки такою, що була проведена з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до вимог п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов