"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/64668/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання дій незаконними в частині щодо відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника починаючи з 16 квітня 2013 року до досягнення 23 річного віку позивачем, у зв'язку з навчанням в учбовому закладі.
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком останнього є ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3
Відповідно до довідки від 12.04.2013 встановлено, що ОСОБА_2,є студентом денної форми навчання Донецького професійного ліцею комунального господарства.
Батько позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого Кіровським РУЮ м. Донецька від 21.11.2002 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Протоколом №21249 від 27.11.2002 Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника, а по досягненню 18 років розпорядженням закрито особовий рахунок НОМЕР_2. Пенсія була призначена на підставі статті 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що позивач немає права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки згідно частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Пункт 2 частини другої цієї ж статті передбачає, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили ту обставину, що ОСОБА_2 має окрім померлого батька, мати ОСОБА_3 Приймаючи рішення у справі судами не було з'ясовано статус матері позивача та її можливість утримувати свого сина ОСОБА_2
Крім того судами не було надано оцінки та можливості застосування до ОСОБА_2 у разі наявності такого права положень статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає та дає право на пенсію у разі втрати годувальника вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам до закінчення навчального закладу, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону.
Судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній