01 квітня 2014 року м. Київ К/800/39789/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р.
у справі № 1570/4457/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Созопол»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Созопол» (далі - позивач, ТОВ «Созопол») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09 липня 2012 року № 0004962210.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Созопол» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Світ Бабулєс» та визначення впливу на податковий облік за податковий період березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2012 року № 3735/22-1/34551455.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на 714783 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0004962210, яким ТОВ «Созопол» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 714783 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір поставки з ПП «Світ Бабулєс» від 27 лютого 2011 року № 270211, відповідно до якого продавець (ПП «Світ Бабулєс») постачає, а покупець (позивач) приймає сільськогосподарську продукцію (горох, сою, рис, гречку) врожаю 2010 року на умовах постави «франко-склад» постачальника, тобто постачальник несе затрати по завантаженню товару в транспортні засоби покупця.
Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин).
За результати господарських операцій були належним чином складені податкові та видаткові накладні.
Крім того, судами також встановлено, що вищевказаний товар, який придбаний позивачем у ПП «Світ Бабулєс», реалізовувався ТОВ «Вторметекспорт» (договір купівлі-продажу від 10.11.2010 р. №10-11-С) та ТОВ «Ферко» (договір купівлі-продажу від 01.03.2011 №0103ГС).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 714783 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних позивачем у ПП «Світ Бабулєс».
Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов