"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/45570/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.
за участю секретаря: Горголь І.С.
представників:
позивача: Онуфрійчук В.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року
у справі № 802/1687/13-а
за позовом Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство»
до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство «Тульчинське лісомисливське господарство» (далі по тексту - позивач, ДП «Тульчинське лісомисливське господарство») звернулось з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У запереченні на касаційну скаргу позивач посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову документальну перевірку ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року №102/7/22/00991479.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 198 "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 58335,00 грн.; п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, пп. 137.1.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 , п. 138.8 ст. 138 ПК України, занижено суму податку на прибуток на 141578,00 грн.; пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, шляхом заниження суми податку на доходи фізичних осіб на 4933,93 грн.
Не погоджуючись із висновками вказаного акту в частині завищення податкового кредиту у листопаді 2012 року на суму 58332,20 грн. та не подання податкової декларації з екологічного податку за IV квартал 2012 року позивачем було подано до ДПІ заперечення на акт, за результатами розгляду яких, ОДПІ донараховано позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16425,68 грн. та з податку на прибуток на суму 34800,34 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, з урахуванням заперечень на акт перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 року №00000102200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 91681 грн., №00000112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 176379 грн., та від 01.04.2013 року №0000271700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 700098,74 грн.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 135.1., п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» про скасування податкових повідомлень - рішень, виходив з того, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення ОДПІ вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.
Крім того, зазначено, що у даному випадку, за наявності обставин, які свідчать про помилкове нарахування податковим органом частини податкових зобов'язань, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про скасування податкових повідомлень - рішень в цілому.
Проте, на думку колегії суду, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено та надано належної оцінки тому, що позивачем частково визнано встановлені ОДПІ порушення.
Пунктом 1 ст. 81 КАС України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи
Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов