18 березня 2014 року м. Київ К/9991/51351/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року
у справі № 2-а/0570/7453/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Євро-Азов Сервіс»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Євро-Азов Сервіс» (далі - ТОВ «Фірма Євро-Азов Сервіс»; позивач) до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя; відповідач) задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000252310 від 22 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фірма Євро-Азов Сервіс» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма Євро-Азов Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 857/23-2/13486990 від 08 квітня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки Жовтневою МДПІ м. Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252310 від 22 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61 953,75 грн. (49 563,00 грн. - основний платіж, 12 390,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1, підпункту «а» пункту 6.5 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість при наданні нерезиденту - компанії «Sparta Union PTE LTD» (Сінгапур) послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів на підставі договору № 18/EAS від 18 червня 2009 року.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до підпункту «г» пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування).
В розглядуваній ситуації судовими інстанціями встановлено, що між позивачем та нерезидентом - компанією «Sparta Union PTE LTD» (Сінгапур) укладено договір № 18/EAS від 18 червня 2009 року, відповідно до умов якого позивач надає нерезиденту послуги з транспортно-експедиційного обслуговування його вантажів.
Листом № 471 від 01 липня 2009 року нерезидент доручив ТОВ «Фірма Євро-Азов Сервіс» знайти у м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) експедиторську фірму для організації перевантаження обладнання для Подгоренського цементного заводу в порту.
Після проведеної роботи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамбол» (Російська Федерація) позивачем спрямовано проект договору на адресу нерезидента, а також в подальшому виконано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажу нерезидента в порту м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація).
Виконання транспортно-експедиційних послуг позивачем саме поза межами митної території України підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, в яких зазначено про виконання транспортно-експедиційного обслуговування вантажу нерезидента в порту м. Ростов-на-Дону. В свою чергу, про перевезення вантажу компанії «Sparta Union PTE LTD» (Сінгапур) до порту м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) свідчать долучені ТОВ «Фірма Євро-Азов Сервіс» до матеріалів справи інвойси та коносаменти.
Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
За змістом підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України; поставки послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України.
З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованим висновок судових інстанцій про правомірність застосування позивачем в даному випадку нульової ставки оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки експедиторських послуг нерезиденту - компанії «Sparta Union PTE LTD» (Сінгапур) на території Російської Федерації.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.