22 січня 2014 рокусправа № 8а/0808/22/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2012 року по справі № 8а/0808/22/2012
за позовом ОСОБА_1
до про Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни та зобов'язати сплатити недоплачену суму за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2010 року визнано неправомірною відмову відповідача щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» в період з 27.01.2010 року по 18.11.2010 року; зобов'язано відповідача здійснити нарахуванням та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за період з 27.01.2010 року по 18.11.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
26 січня 2012 року на адресу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла заява за вх.№1714 від управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2010 року у справі 2а-1301/10.
В обґрунтуванні заявлених вимог відповідач посилається на те, що 19.06.2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що у 2011 році положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік. На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2012 року по справі 8а/0808/22/2012 заяву залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2012 року по справі № 8а/0808/22/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що на підставі прийнятого 26.12.2011 року рішення Конституційним Судом України № 20-рп/2011 виникає обґрунтоване твердження , що при вирішенні справ за адміністративними позовами дітей війни суди повинні були застосовувати постанову Кабінету Міністрів України, які на час виникнення спірних правовідносин встановлювали розміри пенсійних виплат зазначеним категоріям громадян. Крім того, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 26.12.2011 року виникли істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Сторони по справі про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, до судового засідання не прибули, про причини неявки суду не сповістили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутністю сторін по справі.
В судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вичерпний перелік підстав для пергляду судового рішення за нововиявленими обставинами викладено в ч. 2 ст. 245 КАС України:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
З заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2010 року у справі № 8а/0808/22/2012 вбачається, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленою обставиною є рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011.
Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного процесуального права, та приймаючи до уваги те, що зазначене рішення Конституційного суду прийняте після постановлення судом постанови від 18.11.2010 року, а також те, що рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 не були ані скасовані, ані змінені нормативно-правові акти, які були застосовані судом під час прийняття постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2010 року у справі № 8а/0808/22/2012, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вищезазначеної постанови.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана відповідачем у справі ухвала суду першої інстанції від 05.03.2012 року постановлена без порушень норм чинного процесуального права та вважає за необхідне ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2012 року у справі 8а/0808/22/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 199,200,205 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2012 року по справі № 8а/0808/22/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 27 січня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко