03 березня 2014 року м. Київ В/800/744/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Рибченка А.О.,
перевіривши заяву Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 № К/9991/58227/12
у справі № 2а/0570/2128/2012
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
до Словенської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
Державна податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 № К/9991/58227/12.
Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 № К/9991/58227/12 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одні й ті самі норми права, а саме положень Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" стосовно обов'язку особи зареєструватися платником податку на додану вартість за умови перевищення оподаткованих операцій.
На підтвердження зазначеного відповідач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 27.02.2013 К/9991/10105/11, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.
Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.
Зокрема, у справі № 2а-10524/09/8/0170 (К/9991/10105/11), переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд виходив з того, що чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником податку на додану вартість за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень в залежності від режиму оподаткування, на якому перебуває така особа. Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказана позиція була також підтримана судом касаційної інстанцій під час перегляду судових рішень попередніх інстанцій у справі № 2а/0570/2128/2012 (№ К/9991/58227/12). Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, виконуючи завдання по здійсненню правосуддя щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходив з того, що при встановленні обов'язку з реєстрації платником податку на додану вартість має значення визначення належності операцій до оподаткованих. Тому, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, Вищий адміністративний суд України застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що базою оподаткування господарських операцій митного брокера, здійснюваних за договорами доручення, є виключно суми його винагороди як повіреного, у той час як суми митних платежів, що належать довірителю та справляються ним через митного брокера, не підлягають включенню до бази оподаткування податком на додану вартість .
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -
У задоволені заяви Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 № К/9991/58227/12 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Карась О.В.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.
Ланченко Л.В.
Рибченко А.О.