12 травня 2009 року № 22а-10506/08 /9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Богаченко С.І.
Довгополова О.М.
При секретарі судового засідання Каблак Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: ОСОБА_2,
відповідача 2: ОСОБА_3,
відповідача 3: ОСОБА_4
про визнання незаконною відмови ОСОБА_2 щодо підвищення пенсії, зобов'язання підвищити розмір пенсії, -
13.03.2008 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся у Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області із позовом до відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. У позовній заяві просить зобов'язати визнати незаконною відмову ОСОБА_2 щодо підвищення пенсії на 30 % як дитині війни та зобов'язати ОСОБА_2 підвищити йому пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 грудня 2007 року.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність ОСОБА_2 незаконною та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 710 грн. 69 коп. підвищення пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач володіє статусом дитини війни, а тому в силу ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Головуючий у 1-й інст. суддя Губіш О.А. ряд. ст. зв. № 2.31.2 суддя-доповідач Любашевський В.П.
справа № 2-а-279/08/ 2220 справа № 22а-10506/08/9104.doc
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсії призначеної на підставі цього Закону, а не Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також апелянт посилається на те, що бюджетом на 2007 рік не передбачено фінансування даної соціальної гарантії.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду слід змінити з таких підстав:
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням копія якого долучена до матеріалів справи.
В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» (п. 17 ст. 77) зупинено дію норми ст.. 6 Закону. Відновлено її у зв'язку із виключенням пункту 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст.. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.
Отже, у 2007 році, позивач мав право на підвищення пенсії яка їй виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконною відмови ОСОБА_2 щодо підвищення пенсії позивачу у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання його підвищити пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Визначивши вірно період протягом якого підлягає виплаті надбавка до пенсії суд першої інстанції правильно встановив, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік». Такий розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 1 січня 2007 року - 308 грн., з 1 квітня 2007 року - 406 грн., з 1 жовтня 2007 року - 411 грн.
Разом із тим, судова колегія визнає безпідставними доводи апелянта про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.
Попри те, колегія суддів вбачає підстави для зміни оскаржуваної постанови, оскільки в силу п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення.
Із системного аналізу норм ст.. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судова колегія приходить до висновку, що право на пенсійне забезпечення включає право застрахованої особи на нарахування та виплату пенсії у встановленому нормами чинного законодавства розмірі та вважається реалізованим при отримані застрахованою особою пенсійних виплат у порядку та в умовах визначених Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому, суд першої інстанції не виконав вказані приписи норм матеріального у повному обсязі, оскільки визнавши незаконною бездіяльність ОСОБА_2, суд не врахував, що ОСОБА_2 слід зобов'язати виплатити підвищення до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за відповідний період. Також, судова колегія звертає увагу на те, що помилковою є позиція суду першої інстанції щодо визначення конкретного розміру надбавки до пенсії, оскільки обрахування конкретної суми надбавки до пенсії ч. 5 п. 4 Положення Про ОСОБА_2 віднесено до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України. Тому, задовольняючи адміністративний позов, позивача слід зобов'язати нарахувати та виплатити надбавку до пенсії із вказівкою на конкретний період, протягом якого слід провести перерахунок.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийнявши оскаржувану постанову вірно по суті вирішив справу, оскільки правильно встановив факт протиправності дій відповідача у справі, проте допустив порушення норм матеріального права, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, є підставою для зміни постанови.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-279/08 задовольнити частково, а постанову суду - змінити;
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково:
2.1. визнати протиправною відмову ОСОБА_2 щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;
0.1. зобов'язати ОСОБА_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як дитині війни із урахуванням підвищення на 30 % мінімального розміру пенсії за віком право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді С. І. Богаченко
О. М. Довгополов