5 травня 2009 року № 22а-10503/08 /9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Носа С.П.
При секретарі судового засідання Каблак Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання недійсним (скасування) рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.03.2008 року позивач - ОСОБА_1 звернувся у Івано-Франківський окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - ОСОБА_2. У позовній заяві просить скасувати рішення ОСОБА_2 про відмову у видачі дозволу на працевлаштування в Україні громадянину Російської федерації ОСОБА_3 на посаду генерального директора ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача надати дозвіл на працевлаштування.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року позов задоволено. Скасовано наказ Івано-Франківського центру зайнятості № 32 від 03.03.2008 року в частині відмови у видачі дозволу на працевлаштування в Україні на посаду генерального директора ОСОБА_1 громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_2 надати дозвіл на працевлаштування терміном на один рік у ОСОБА_1 громадянина Російської Федерації ОСОБА_3.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач подав відповідачу по справі заяву з проханням надати дозволи на працевлаштування ОСОБА_3, громадянину Російської Федерації, який працює на посаді голови правління ОСОБА_4 згідно дозволу на працевлаштування в Україні № 288 від 13.10.2006 року з терміном дії до 01.10.2008 року, виданого ОСОБА_2.
Вищевказана заява розглядалася Комісією відповідача з розгляду документів роботодавців щодо оформлення і надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Івано-Франківській області.
Головуючий у 1-й інст. суддя Гундяк В.Д. ряд. ст. зв. № 2.24 суддя-доповідач Любашевський В.П.
справа № 2-а-2208/08/ 0907 справа № 22а-10503/08/9104.doc
За результатами її розгляду відповідачем прийнято рішення про відмову в наданні дозволу, про що позивача було повідомлено письмово листом за № ОЦЗ -1072/01-37/06 від 03.03.2008 р.
Наказом відповідача за № 32 від 03.03.2008 р. позивачу було відмовлено у оформленні дозволу на працевлаштування для вищезгаданого іноземного громадянина. Причиною відмови була наявність у ОСОБА_3 дозволу на працевлаштування у іншому підприємстві - ОСОБА_4. Проте, суд першої інстанції визнав таку відмову неправомірною, оскільки згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Відповідач при розгляді справи ні в своїх письмових запереченнях проти позову, ні в ході судового розгляду не навів посилання на норми діючого законодавства України, які містили б заборону у наданні іноземним громадянам дозволів на працевлаштування через наявність чинних дозволів на працевлаштування цих громадян на іншому підприємстві.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року у справі № 2-а-2208/2008 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що п унктом 2.3. проекту контракту з Генеральним директором ОСОБА_1, передбачено що для генерального директора Товариство є основним місцем роботи. І не допускається виконання Генеральним директором іншої оплачуваної роботи на підприємствах, установах будь-якої форми власності, крім викладацької діяльності чи іншої, дозволеної Загальними зборами учасників.
Пунктом 4. Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу па працевлаштування в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 01.1 і. 1999 р. № 2028 визначено, що дозвіл на працевлаштування оформляється і видасться відповідним органом державної служби зайнятості підприємствам, установам, організаціям, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом), тобто, конкретному роботодавцю на працевлаштування іноземця на конкретному робочому місці чи посаді.
Пунктом 5. Порядку встановлено вичерпний перелік документів які подаються роботодавцем до відповідного центру зайнятості для отримання дозволу. Цим переліком передбачена, зокрема, обов'язковість подання роботодавцем заяви, обґрунтування необхідності використання праці іноземця, а також проекту контракту роботодавця з працівником - іноземним громадянином, який передбачається укласти за умови оформлення роботодавцю дозволу па використання найманої праці цього іноземця. В даних документах зазначається посада (робоче місце) на якій передбачається використання праці іноземного працівника.
Дозвіл на працевлаштування іноземця видається відповідному роботодавцю на конкретну посаду (робоче місце) органом державної служби зайнятості за наслідками розгляду документів поданих роботодавцем. Тому апелянт вважає, що Законом та Порядком не передбачено можливості використання найманої праці одного і того ж іноземця декількома роботодавцями, в тому числі на посадах за сумісництвом, в межах дії попередньо оформленого дозволу, тобто на думку апелянта, таке поняття, як дозвіл на працевлаштування іноземця в Україні за сумісництвом, у правовому полі відсутнє.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Наказом відповідача за № 32 від 03.03.2008 р. позивачу було відмовлено у оформленні дозволу на працевлаштування для громадянина Російської федерації ОСОБА_3 Причиною відмови була наявність у ОСОБА_3 дозволу на працевлаштування у іншому підприємстві - ОСОБА_4. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про безпідставність такої відмови. У апеляційній скарзі апелянт, як на обставину, яка свідчить про хибність висновків суду посилається на те, що законодавством України не передбачено надання дозволу для працевлаштування іноземця за сумісництвом. Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Стаття 43 Конституції України надає кожному право на працю, яку він вільно обирає, та зобов'язує державу створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Із статті 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вбачається, що попри встановлення певних обмежень в реалізації іноземцями своїх трудових прав Закон не містить обмежень щодо кількості дозволів на працевлаштування, які можуть бути оформлені у зв'язку з працею одного й того ж іноземного громадянина.
Суд апеляційної інстанції визнає також і безпідставними посилання апелянта на те, що згідно проекту контракту ОСОБА_3 не може перебувати на іншій оплачуваній посаді оскільки згідно п. 2.3. даного Проекту контракту допускається виконання Генеральним директором позивача іншої роботи за дозволом Загальних зборів учасників. Підставою для такого висновку є те, що на момент обрання ОСОБА_3 генеральним директором ОСОБА_1 останній працював на посаді голови правління ОСОБА_4, а рішення Загальних зборів учасників про обрання по суті є дозволом на іншу оплачувану роботу для генерального директора.
За вказаних обставин, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову вірно встановив обставини у справі та прийняв судове рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року у справі № 2-а-2208/2008 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді О. М. Довгополов
С.П. Нос