5 травня 2009 року № 22а-10441/08 /9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Носа С.П.
При секретарі судового засідання Каблак Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2008 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
30 травня 2007 року позивач - ОСОБА_1 звернувся у господарський суд Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача - ОСОБА_2. У позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1 від 15.05.07 р.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.05.07 р. в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 234 909 грн. Постанова суду мотивована тим, що 28.12.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування майна № 11/612-010.Загальний страховий платіж ОСОБА_1 за даним договором становить 749 958,91 грн. Строк його сплати - до 30.06.2007 р.
На час проведення перевірки оплата страхового платежу позивачем по справі на користь страховика у 2006 році не проводилась. В той же час, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом з'ясовано, що вказана сума страхового платежу ОСОБА_1 віднесена до складу валових витрат у декларації про прибуток за 2006 рік у грудні 2006 року. Наведене, слугувало підставою для заниження позивачем податкового зобов'язання з податку па прибуток в сумі 187 489,72 грн.
Однак суд першої інстанції не погодився із такими висновками контролюючого органу та встановив, що згідно статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе
Головуючий у 1-й інст. суддя Руденко О.В. ряд. ст. зв. № 2.11.3 суддя-доповідач Любашевський В.П.
справа № 14/88-2556/5022 справа № 22а-10441/08/9104.doc
зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Договором добровільного страхування майна від 28.12.2006 року його контрагенти обумовили момент набуття ним чинності моментом підписання (п.4.2 договору). А зважаючи на умови п.5 .п.6.2 договору, з моменту підписання договору Страхувальник - позивач по справі отримав від Страховика результати послуги - страхування своїх майнових інтересів, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням майном.
Таким чином, господарський суд Тернопільської області дійшов висновку, що позивач по справі обґрунтовано, з урахуванням положень п.п. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за правилами першої події включив суми страхового платежу за договором до складу валових витрат у відповідному звітному періоді.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2008 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що набрання чинності договором страхування від 28.12.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свідчить про наявність законних підстав віднесення несплаченого страхового платежу до складу валових витрат. Також апелянт зазначає, що позивачем занижено вартість матеріальних запасів у складі готової продукції на кінець 2006 року на суму 34674 грн. що призвело до завищення валових витрат на вказану суму.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав:
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 Монастириське відділення проведено перевірку дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_1. За наслідками вказаної перевірки складено акт № 148/23-00375059. Із змісту вказаного акту вбачається, що контролюючим органом виявлено допущені ОСОБА_1 порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, за даними податкової звітності ОСОБА_1 вартість матеріальних запасів у залишках готової продукції складає 390 380 грн., перевіркою ж встановлено - 425054 грн., що на 34674 грн. більше, ніж задекларовано платником податку. Визнавши вказаний висновок необґрунтованим, а оскаржуване рішення у цій частині неправомірним, суд першої інстанції як на підставу рішення послався лише на висновок експертизи та пояснення експерта, що дані в засіданні суду при розгляді справи.
Проте, судова колегія вважає таку позицію суду безпідставною та необґрунтованою, оскільки в силу п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Доводи позивача про помилковість висновків контролюючого органу суд апеляційної інстанції визнає помилковими, оскільки відповідно до п.11 п. 1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковими періодами при оподаткуванні прибутку підприємства є календарні квартал, півріччя, три квартали та рік, а не окремо кожен квартал. Тобто, початком податкового періоду завжди є 1 січня відповідного року, а його кінцем - останній день останнього місяця відповідного кварталу. Таким чином, наявність на складі спирту, виробленого суто у IV кварталі 2006 року не може обґрунтовувати правомірності невіднесення його вартості до складу балансової вартості запасів на кінець року, тим більше, що наявність станом на кінець 2006 року на складі даного залишку спирту позивачем не заперечується.
Отже ОСОБА_1 занижено вартість матеріальних запасів у залишках готової продукції на кінець 2006 року на 34674 грн.
28.12.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування майна № 11/612-010. Загальний страховий платіж ОСОБА_1 за даним договором становить 749 958,91 грн. Строк його сплати - до 30.06.2007р. За зазначеним правочином ОСОБА_3 зобов'язане виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.
Як слідує із матеріалів справи і не заперечується учасниками спору, на час проведення перевірки оплата страхового платежу позивачем по справі на користь страховика у 2006 році не проводилась. В той же час, вказана сума страхового платежу ОСОБА_1 віднесена до складу валових витрат у декларації про прибуток за 2006 рік у грудні 2006 року. Суд першої інстанції, даючи оцінку правомірності віднесення вказаної суми до складу валових витрат саме у грудні 2006 року, дійшов висновок, про настання першої із подій з якою норма п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязує дату збільшення валових витрат. При цьому, господарський суд зазначив, що договір страхування набув чинності з моменту його підписання (28.12.2006 р.), а віддтак у контролюючого органу не було підстав для зменшення валових витрат.
Проте, судова колегія не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки в силу п. п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, оплата страхового платежу ОСОБА_1 у 2006 році фактично не проведена.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У справі що розглядається, жодні витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах ОСОБА_1 за договором страхування від 28.12.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не понесені, а сам лише факт укладення договору страхування та вказання у договорі суми страхового платежу без фактичної його оплати не може свідчити про настання першої із подій з якою п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязує настання дати збільшення валових витрат.
Таким чином, господарський суд Тернопільської області приймаючи постанову від 23 квітня 2008 року неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу п. 1,4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а постанову господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2008 року у справі № 14/88-2556 - скасувати;
2. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1 від 15.05.07 р. - відмовити;
3. Судові витрати залишити за ОСОБА_1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді О. М. Довгополов
С.П. Нос