5 травня 2009 року № 22а-10440/08 /9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Носа С.П.
При секретарі судового засідання Каблак Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2008 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: ОСОБА_2,
відповідача 2: ОСОБА_3,
за участю ОСОБА_4
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000512306/0/80517 від 03.12.2007р. та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 19929 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за серпень 2007 року з податку на додану вартість, -
10 січня 2008 року позивач - ОСОБА_1 звернувся у господарський суд Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. У позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512306/0/80517 від 03.12.2007 р. та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 19929 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за серпень 2007 року з податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000512306/0/80517 від 03.12.2007 р. та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 19929 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за серпень 2007 року з податку на додану вартість. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем подано декларації з ПДВ за серпень 2007 р. з розрахунком про бюджетне відшкодування на його рахунок 19929 грн. Підпункт 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що в такому випадку податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених в декларації даних. І за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було ________________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. суддя Стопник С.Г. ряд. ст. зв. № 2.11.15 суддя-доповідач Любашевський В.П.
справа № 13а/3-85/5022 справа № 22а-10440/08/9104.doc
зроблено з порушенням норм податкового законодавства - податковий орган має право провести виїзну позапланову документальну перевірку. Разом з тим першим відповідачем в жодний спосіб таких порушень чи фактів з боку позивача не доведено і не вказано. Крім того, в таких випадках податковий орган не звільнено від обов'язку звернення до суду за отриманням дозволу на проведення такої перевірки, що зроблено не було. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно не допустив відповідача до проведення позапланової виїзної перевірки, шляхом не представлення первинних документів, які вже були подані 06.11.2007 р. відповідачу і з невідомих причин не досліджені. Наведене стало підставою для задоволення вимог позову.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач - ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2008 року скасувати, та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою та жодним чином не згадується про лист ОСОБА_1 (на який зроблено посилання у акті перевірки), у якому позивач у зв'язку із великим об'ємом документів, копії яких необхідно подати до ОСОБА_2 просить провести виїзну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007р.
За наявності згаданого листа, на думку скаржника, висновки суду першої інстанції щодо не правомірності проведення виїзної позапланової перевірки являються не об'єктивними.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 1 п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.12.97 р., бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
В силу п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
На підставі пп.7.7.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Суд першої інстанції у оскаржуваній постанові дійшов висновку про недостатність підстав у податкового органу для проведення позапланової виїзної перевірки з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007р., а також, що позивач правомірно не допустив контролюючий орган до проведення перевірки.
Проте судова колегія не погоджується із таким висновком господарського суду, оскільки ним залишено поза увагою, що до перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 р. платником не представлено жодних оригіналів первинних документів, на підтвердження правомірності задекларованої суми ПДВ до відшкодування.
Тому, враховуючи, що позивачем на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000512306/0/80517 від 03.12.2007 р. у встановленому порядку не підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2007 р., судова колегія приходить до висновку про законність такого податкового повідомлення - рішення, та відсутність підстав для його скасування. Наведене також свідчить про відсутність підстав у ОСОБА_1 для проведення на його користь бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 19929 грн.
Таким чином, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову від 20 травня 2008 року неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу п. 1,4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а постанову господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2008 року у справі № 13а/3-85 - скасувати;
2. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування податкового повідомлення-рішення №0000512306/0/80517 від 03.12.2007 р. та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 19 929 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді О. М. Довгополов
С.П. Нос