"18" березня 2014 р. м. Київ К/9991/92955/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною,
встановила:
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Генеральної прокуратури України з вимогами: про забезпечення поновлення порушених прав на переписку з Генеральною прокуратурою України; про вжиття заходів по припиненню фальсифікації справи сестри; про усунення причин і наслідків, які зумовили порушення; про зобов'язання скерувати рішення по питанню винесення Київським апеляційним адміністративним судом двох ухвал від 07.04.2009, які протирічать одна одній за позовною заявою на неправомірні дії заступника голови Української державної корпорації «Укрбудматеріали» Захарченко П.В.; про зобов'язання надати обґрунтовану відповідь за підписом Генерального прокурора України на звернення, яке за дорученням Президента України було скеровано до Генеральної прокуратури України; про зобов'язання скерувати на адресу позивача постанову про порушення кримінальних справ або відмову в цьому щодо суддів Черняховського районного суду Житомирської області Слободянюк Н.Є., Моніча Б.С., заступника прокурора Житомирської області Кобернюка В.М., прокурора Черняховського району Житомирської області Тарасюка М.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України в частині вимоги про забезпечення поновлення порушених прав на переписку з Генеральною прокуратурою Україною залишено без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року провадження в частині позовних вимог про зобов'язання скерувати на адресу позивача постанову про порушення кримінальних справ або відмову в цьому щодо суддів Черняховського районного суду Житомирської області Слободянюк Н.Є., Моніча Б.С., заступника прокурора Житомирської області Кобернюка В.М., прокурора Черняховського району Житомирської області Тарасюка М.О. закрито.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року про закриття провадження у справі залишено без змін, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року про залишення без розгляду частини позовних вимог скасовано та справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом 07.06.2010.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року про залишення без розгляду частини позовних вимог та направлення справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин було застосовано норму частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка набула чинності лише 30.07.2010.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Вимогами статей 99, 234, 235 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що дії слідчого, органу дізнання, рішення прокурора по результатам розгляду скарги можуть бути оскарженні вищестоящому прокуророві або до суду та розглядаються судом в межах повноваження у кримінальній справі у порядку, визначеному нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Крім того, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001, кримінальне судочинство - це врегульований нормами кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу, підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду процесуальні акти, дій чи бездіяльності органів прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокурати, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо закриття провадження в частині позовних вимог про зобов'язання скерувати на адресу позивача постанову про порушення кримінальних справ або відмову в цьому щодо суддів Черняховського районного суду Житомирської області Слободянюк Н.Є., Моніча Б.С., заступника прокурора Житомирської області Кобернюка В.М., прокурора Черняховського району Житомирської області Тарасюка М.О., оскільки дана вимога підлягає вирішенню в порядку Кримінально-процесуального кодексу України.
Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог, оскільки листом прокуратури міста Києва від 13.08.2010 та листами заступника Генерального прокурора України від 03.08.2009 №05/2/1-23489-95 та від 24.12.2008 №05/1/23489-95 надано вичерпні відповіді на звернення ОСОБА_2
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Із урахуванням наведених обставин ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман