"04" березня 2014 р. м. Київ К/9991/21940/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 лютого 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про стягнення недосплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди,
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про стягнення недосплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі на користь позивача недосплачену одноразову грошову допомогу - страхову суму в розмірі 14625 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі представник управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений зі служби на підставі наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі від 16 грудня 2009 року №162 о/с згідно пункту 65 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно довідки КЗ МСЕК №000616 серії 4-08АД ОСОБА_2 була встановлена третя група інвалідності із зазначенням причини інвалідності - захворювання, пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, і ступенем втрати професійної працездатності - 50 відсотків.
Судами також було встановлено, що згідно довідки про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги, виданої позивачу 12 листопада 2010 року №9/2, його грошове забезпечення складалось з посадового окладу - 560 грн, окладу за спеціальним званням - 65 грн, та відсоткової надбавки за вислугу років 30% - 187,50 грн.
11 листопада 2010 року ОСОБА_2 отримав від відповідача одноразову страхову грошову допомогу як інвалід третьої групи у розмірі 14625 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, зробив висновок про невідповідність заявленого до стягнення розміру грошового відшкодування чинному законодавству, оскільки такий розрахунок повинен бути визначений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №386 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», у редакції від 22 квітня 2009 року, яка діяла на момент звільнення позивача зі служби і передбачала, що до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду на наступне.
Частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вказаної редакції статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції» від 12 травня 2007 року №707.
Вимогами пункту 3 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.
До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
Статтею 19 Закону України «Про міліцію» встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 19 Закону України «Про міліцію» 07 листопада 2007 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Відповідно до пункту 1 даної постанови №1294 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).
Вимогами пункту 3 вищевказаної Постанови затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1 - 8; схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9 - 23.
Схемою посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справи для міських, районних, лінійних відділів (відділень) міліції (додаток 14) та додатковими видами грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (додаток 26) такий вид грошового забезпечення як щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків від грошового забезпечення не передбачений.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджена та введена в дію з 01 січня 2008 року Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Інструкцією затверджені, зокрема, додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Вказаною інструкцією також не передбачений такий вид грошового забезпечення як щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків від грошового забезпечення.
Стовідсоткова надбавка особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ була встановлена Указом Президента України № 771 від 31 серпня 2001 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926», проте, вказаний Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року №1234/2007.
Таким чином, на момент встановлення ОСОБА_2 інвалідності та на день його звільнення органів внутрішніх справ у відставку до складу грошового забезпечення не входила щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків від грошового забезпечення, що також підтверджується грошовим атестатом позивача, в якому відсутній запис отримання ним такої надбавки за останньою штатною посадою, яку він займав перед звільненням.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що відповідачем було правомірно визначено розмір належної ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги виходячи з грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 без врахування 100 відсоткової надбавки.
Разом з тим, що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі на його користь суми інфляції в розмірі 1752,75 грн у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати зазначеної одноразової грошової допомоги, то колегія суддів вважає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають доходи населення, які не мають разового характеру, а одноразова грошова допомога не відноситься до таких виплат.
Що ж стосується позовної вимоги ОСОБА_2 стосовно відшкодування на його користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн, то колегія суддів приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позову в цій частині, оскільки відсутні будь-які докази про завдання йому моральної шкоди відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 лютого 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про стягнення недосплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди - скасувати.
Постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про стягнення недосплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням індексу інфляції та моральної шкоди - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман