"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/39630/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач)
Суддів Мороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.
провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року
встановила:
У лютому 2011 року ФОП ОСОБА_2 в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явила позов до УПФ України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 07 січня 2011 року на її адресу надійшла вимога УПФ України в м. Шахтарську Донецької області від 01 листопада 2010 року № Ф-912 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у сумі 854,46 грн.
Вважає, що така вимога відповідачем видана безпідставно та в супереч чинному законодавству, оскільки вона, будучи суб'єктом підприємницької діяльності та, обравши спрощену систему оподаткування, сплачувала збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного фіксованого податку.
Просила визнати протиправною вимогу відповідача від 01 листопада 2010 року № Ф-912 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та скасувати її.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року, в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що УПФ України в м. Шахтарську Донецької області 01 листопада 2011 року сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-912 щодо сплати недоїмки зі страхових внесків в сумі 854,46 грн., виходячи із' мінімального страхового внеску за третій квартал 2010 року за мінусом сплаченої позивачем суми внесків у складі єдиного податку, оскільки вона самостійно не нараховувала та не сплачувала ці страхові внески.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2, суди виходили з того, що Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлені ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також самим Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не передбачена така пільга, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Така правова позиція судів, на думку колегії суддів, є правильною й такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-ІУ). набрав чинності з 01 січня 2004 року. Статтею 15 цього Закону визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).
Згідно зі статтею 5 Закону України № 1058-ІУ цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їхні права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-ІУ страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Статтею 18 цього Закону передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Разом з тим, він не містить у собі норму про надання такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування та на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІУ фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Законом України від 08 липня 2010 року № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (набрав чинності з 17 липня 2010 року), внесені зміни внаслідок чого фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зокрема фіксований податок на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу. Впродовж липня-вересня 2010 року мінімальний страховий внесок складав 294,82 грн., виходячи з якого та частки сплачених внесків у складі фіксованого податку відповідачем здійснено донарахування боргу.
Відповідно до статті 106 Закону України № 1058-ІУ суми страхових внесків, які своєчасно не сплачені, вважаються простроченою заборгованістю. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що вимога відповідача від 01 листопада 2010 року № Ф-912 про сплату ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків до пенсійного фонду є законною та обґрунтованою.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.