06 березня 2014 року м. Київ В/800/211/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Гаманка О.І., Лиски Т.О.,
Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних окладів та зобов'язано здійснити виплату позивачу грошової допомоги у розмірі 10150 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року позивач просить скасувати вказану ухвалу, посилаючись не неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 37 Закону України «Про державну службу», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Зокрема, заявник посилається: на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2013 року у іншій справі №К/9991/39419/12, якою залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення аналогічних позовних вимог; на ухвалу Вищого адміністративного суду від 15 січня 2014 року №К/9991/34529/12, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову; на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року №К/9991/70031/12, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
На думку заявника, спірне питання полягає у неоднаковому застосуванні судом касаційної інстанції норм ст. 37 Закону України «Про державну службу» у випадку дострокового виходу на пенсію, передбаченого ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
Вивчивши заяву ОСОБА_6 та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у даному випадку наявні підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду можуть бути виключно:
неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення з боку України міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як вбачається з тексту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову. При цьому зазначив, що державний службовець ОСОБА_6 у відповідності до положень ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" скористалась правом на достроковий вихід на пенсію, однак на момент звільнення на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України вона встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, у зв'язку з чим не мала права на отримання вказаної грошової допомоги.
Разом з тим, в долучених до заяви про перегляд Верховним Судом України інших рішень суду касаційної інстанції: ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2013 року у справі №К/9991/39419/12; ухвали Вищого адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі №К/9991/34529/12; ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року у справі №К/9991/70031/12 вбачається, що у разі набуття права на достроковий вихід на пенсію відповідно до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" і при умові, що державний службовець за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби має право на вихід на пенсію, відповідач зобов'язаний виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно із ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Таким чином, суд касаційної інстанції у зазначених рішеннях на підставі застосування одних й тих самих норм матеріального права дійшов протилежних висновків.
У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що справа за позовом ОСОБА_6 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії має бути допущена до перегляду Верховним Судом України, оскільки наявні підстави, передбачені пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_6 про поновлення строку задовольнити і поновити строк на звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року.
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
О.І. Гаманко
Т.О. Лиска
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман