"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/55088/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2011 рік.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, позов задоволено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, зокрема, інвалідам III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом війни ІIІ групи та має право щорічно до 5-го травня отримувати разову грошову допомогу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем безпідставно виплачувалась позивачу спірна допомога у меншому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки впродовж 2011 року жодних обмежень розміру спірної допомоги на законодавчому рівні встановлено не було, а тому при її розміру слід керуватись положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановами Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативними актами.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» порівняно з постановою Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу, впродовж 2011 року зупинені не були і підлягали виконанню відповідними суб'єктами в тому числі і відповідачем.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається з врахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман