Справа №: 123/2917/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"12" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г. Павловської І.Г.
При секретаріУсеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2013 року,
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 86 372грн. 60коп., моральної шкоди у розмірі 1000 грн. і судові витрати, посилаючись на те, що у лютому 2012 року він познайомився з відповідачками, які пообіцяли йому у разі внесення в проект «Всемірна каса взаємодопомоги» грошових коштів повернення до 15 жовтня 2012 року грошових коштів із відсотками від 20 до 65% на місяць. З лютого до липня 2012 року ним було перераховано відповідачкам суму в розмірі 86 37 грн. 60коп., однак цю суму йому не повернули. Крім того, внаслідок неправомірної поведінки з боку відповідачів він зазнав моральні страждання.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу 66 057 грн. 50коп. та судові витрати в розмірі 660грн. 57коп.; в іншій частині позову відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в позові, зазначивши, що позивач вносив гроші у фінансову систему «Всемірна каса взаємодопомоги» добровільно і був попереджений про наявність ризіків; фактично внесені ним гроші вже поверненні як самою ОСОБА_7, так і іншими учасниками системи, які виконували організуючі функції; судом першої інстанції надана неправильна правова оцінка фактичним обставинам.
Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши ОСОБА_7, а також представників позивача та ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з лютого по липень 2012 року перерахував на користь ОСОБА_7 грошові кошти на загальну суму 66 307грн. 50коп., при цьому як вбачається зі змісту копій квитанцій наданих позивачем на підтвердження внесених ним коштів, оригінали яких були оглянуті в ході судового розгляду справи, призначенням платежу було зазначене внесення готівки на рахунок МПК. За ствердженнями позивача, що не було спростоване в ході судового розглядами справи, зазначені вище грошові кошти були перераховані ним на користь відповідачів з метою вступу в фінансову систему «Всемірна каса взаємодопомоги» та отримання відсотків, але обіцяні суми відповідачками не сплачені. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачка ОСОБА_7 з урахуванням зазначених обставин повинна повернути позивачу перераховані ним суми.
2
Висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.
За матеріалами справи вбачається, що позивач, маючи намір вступити до проекту «Всемірна каса взаємодопомоги», особисто перерахував на розрахунковий рахунок ОСОБА_7 64 302грн. 50коп., що підтверджено представником позивача у засіданні суду апеляційної інстанції та відповідає сумам, зазначеним у квитанціях на а.с.8,9 щодо перерахування грошей особисто позивачем; за офіційними даними ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на рахунок, належний позивачу, з рахунку, належного ОСОБА_9, яка як її мати ОСОБА_7 була учасником зазначеної фінансової системи, перераховані суми 15 823грн. і 47 500грн., а з рахунку належного ОСОБА_7 перераховано 125грн., всього 63 448грн.
Є обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо виникнення між позивачем та ОСОБА_7 цивільно-правових відносин, оскільки безперечно встановлено і не оспорюється ОСОБА_7 те, що позивач дійсно перерахував на її рахунок зазначену суму грошей з метою прийняті участь у фінансовій системі «Всемірна каса взаємодопомоги» і повернути цю суму з відсотками.
Також є правильними висновки суду першої інстанції щодо відповідальності ОСОБА_7 за повернення отриманої від позивача суми грошей, приймаючи до уваги те, що вона не надала жодних доказів перерахування цих грошей на рахунки фінансової системи «Всемірна каса взаємодопомоги»; більш того, ОСОБА_7 не оспорювала, що саме вона мала певні зобов'язання по поверненню частини грошей позивачу як учаснику зазначеної фінансової системи.
Посилання суду першої інстанції на порушення норм Закону України "Про захист прав споживачів" і наявність нечесної підприємницької діяльності з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постанові від 23.05.2012 р. у справі № 6-35цс12 і положень ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» по суті відноситься до діяльності фінансової системи «Всемірна каса взаємодопомоги».
Аналізуючи обставини по справі, враховуючи відсутність даних про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності «МММ-2-11» на території України, що зазначено у листі МВС України (а.с.54), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про виникнення у ОСОБА_7 певного грошового зобов'язання, яке оформлено усною угодою.
За загальними положеннями ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що тягне певні правові наслідки.
Колегія суддів приймає до уваги те, що позивач отримав від інших учасників фінансової системи «Всемірна каса взаємодопомоги» 63 448грн., тому на його користь підлягає стягненню з ОСОБА_7 854грн. 50коп. (64 302грн. 50коп. - 63 448грн.), а також судовий збір за подачу позовної заяви і апеляційної скарги у розмірі 345грн. 10 коп. (229грн. 40коп. +114грн. 70коп.).
Колегія суддів не враховує суми, які були зараховані на банківський рахунок позивача через банкомат, оскільки не доведено їх відношення до розрахунків у фінансовій системі.
Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, якими встановлено принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, шляхом надання належних і допустимих доказів; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи недоведеність заперечень ОСОБА_7 щодо повного розрахунку з позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, необхідно змінити, зменшивши суму стягнення до 854грн. 50коп.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2013 року змінити в частині суми стягнення на користь ОСОБА_6, зменшивши суму стягнення до 854грн. 50коп. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 345грн. 10коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.