Справа №: 0101/832/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Ізотенко Д.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"12" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г. Павловської І.Г.
При секретаріУсеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відновлення знесених споруд, знесення самочинно збудованого житлового будинку та господарської споруди
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 11 грудня 2013 року,
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 11 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відновлення знесених споруд, знесення самочинно збудованого житлового будинку та господарської споруди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду не містить обгрунтування доводу щодо неможливості відновлення знесених споруд; судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права і не враховано те, що володіння та користування земельною ділянкою повинно здійснюватися сторонами сумісно; рішення суду ухвалено з порушеннями норм матеріального права, регулюючого правовідносини учасників спільної сумісної власності.
Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки відновити будови, що повністю знесені, у стані, що існували до їх знесення, фактично неможливо; у даному випадку позивач не позбавлений права заявити позовні вимоги про стягнення компенсації за втрату такого майна; будинок літер «Д» та споруда літер «С» є самочинно побудованими, але ч. 4 ст. 376 ЦК України не підлягає безумовному застосуванню, оскільки дана норма стосується випадку, коли самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці власника (користувача), в даному ж випадку обидві сторони є власниками даної земельної ділянки, на праві спільної сумісної власності, отже відповідач має такі самі права на всю земельну ділянку як і позивач; в частині вимог про знесення позивачем зазначено тільки те, що порушено його право власності; будь-яких інших підстав позовних вимог заявлено не було, тому судом не може розглядітися питання про можливість реконструкції чи перебудови спірних споруд.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість заявлених позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі
2
відповідних правовстановлюючих документів та власниками земельної ділянки площею 0,0523га, наданої для обслуговування зазначеного житлового будинку, на підставі державного акту на право спільної сумісної власності; за даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно сторони мають рівні частки у праві власності на житловий
будинок, який складається з літер «А» - будинок, літер «а» - тамбур, ґанок, козирок; літер «А1» - прибудова в процесі будівництва; літер «Б» - сарай; літер «В» - сарай; літер «Г» - літня кухня, споруди; зазначені будівлі та приміщення вказані у договорі купівлі - продажу від 04 квітня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також у договорі договору довічного утримання, укладеним між ОСОБА_9 та позивачем по справі; за даними експертного дослідження № 3113 від 16.01.2012 року та додатку № 1 до нього сараї літер «В» та «Г» у зазначеному житловому будинку демонтовані, на земельній ділянці також розташовані житловий будинок літер «Д» та споруда літер «С»; ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП України за самочинне будівництво житлового будинку без отримання дозволу ДАБК.
За ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У сенсі ст.368,369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Зазначені правові норми передбачають право спільного володіння та користування спільним майном за кожним учасником права власності, інше може бути встановлено за домовленістю між ними.
Таким чином, при відсутності такої домовленості кожен із співвласників має чи може володіти та користуватися усім спільним майном.
При цьому, безумовно, здійснення повноважень володіння та користування одним з учасників щодо усього спільного майна не повинно порушувати аналогічних речових прав інших співвласників.
У сенсі ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Є обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що споруди літер «Д» і літер «С» є самочинним будівництвом, оскільки відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення робіт з будівництва.
За ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Зі встановлених обставин по справі вбачається, що земельною ділянкою під самовільними спорудами фактично користується відповідач, але це не свідчить про те, що він користується всією земельною ділянкою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не довів, що наявність зазначених об'єктів самочинного будівництва будь-яким чином порушує його конкретні права як співвласника нерухомого майна.
За роз'ясненнями у п.22 Постанови Пленуму ВССУ від 3О березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою.
3
Відносно відновлення знесених сараїв літер «Б» та «В» колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи те, що за показаннями свідків позивач не заперечував проти знесення цих споруд; крім того, сам приймав участь у знесенні дерев'яного сараю літ. «Б», який був ветхим.
Необхідно також врахувати те, що зазначаючи такий спосіб захисту прав як відновлення споруд, позивач взагалі не вказав, яким чином і в я кому стані відновити сараї і не просив забезпечити відповідні докази шляхом проведення технічної експертизи.
Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, якими встановлено принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, шляхом надання належних і допустимих доказів; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи відсутність доказів в обгрунтування позовних вимог і доводів позивача щодо порушення його прав як співвласника нерухомого майна, колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції у сенсі ст.309 ЦК України.
Апеляційна скарга не містить посилання на обставини або докази, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.