Справа № 466/1982/13-ц
іменем України
«12» березня 2014 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.
при секретарі Шутяк З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обгрунтування своїх вимог зазначала, що в Личаківському ВДВС Львівського міського управління юстиції знаходяться матеріали виконавчого провадження згідно виконавчого листа №2-8/2005, який був виданий Шевченківським районним судом м Львова 19 лютого 2008 року, про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач ОСОБА_2, незважаючи на попередження органів виконавчої служби, злісно ухиляється від сплати аліментів, встановлених рішенням суду, а тим самим і від виконання свого батьківського обов'язку по утриманню дітей.
Розмір заборгованості відповідача по аліментах складає 51037,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, виданим Личаківським ВДВС Львівського міського управління юстиції 24 грудня 2012 року.
Відповідач ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі. Він працює, однак свої трудові відносини в передбаченому законом порядку не оформляє з метою, щоб не сплачувати аліменти.
Положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів.. а саме стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Згідно розрахунку, проведеного у відповідності до ст. 196 Сімейного кодексу України, розмір неустойки станом на 15 березня 2013 року за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2005 року по червень 2011 року складає 15 526, 43 грн.
З огляду на такі факти просить постановити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 15 526,43 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримала, покликаючись на обставини, які викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, зіславшись на доводи, які зазначені в долученому до справи письмовому запереченні.
Представник Личаківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Кобельник С.Б., яке було залучено до участі в справі в якості третьої особи, в судовому засіданні пояснила, що на виконанні у Личаківському ВДВС Львівського міського управління юстиції дійсно перебуває виконавчий лист, який виданий Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 на утримання дітей. Раніше цей виконавчий лист перебував на виконанні у державного виконавця Матіїшин Н.І., а в серпні 2013 року - переданий їй, Кобельник С.Б. Розрахунок заборгованості по аліментах, який ОСОБА_1 долучила в обґрунтування свого позову, був зроблений державним виконавцем Матіїшин Н.І. на підставі заяви позивача по справі. Вона, Кобельник С.Б., у вирішенні спору між сторонами покладається на розсуд суду. Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника Личаківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Кобельник С.Б., з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували між собою в зареєстрованому шлюбі з 27 січня 1990 року до 17 лютого 1999 року та від подружнього життя мають двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2006 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини (заробітку) доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 листопада 2005 року до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_3 повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, долученими до справи копіями паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1, довідкою з місця її проживання про склад сім'ї та прописку від 14 березня 2013 року №16, копіями свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами, свідоцтв про народження дітей, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2006 року та ці обставини в судовому засіданні ніким з учасників процесу не оспорювались.
Пред'являючи позов про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів, які встановлені рішенням суду, та сума заборгованості згідно розрахунку, проведеного державним виконавцем Матіїшин Н.І. складає 51 037,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, в судовому засіданні пояснив, що від сплати аліментів на утримання дітей він ніколи не ухилявся. Між ним та колишньою дружиною, за її ініціативою, було досягнута домовленість про те, що грошові кошти в рахунок сплати аліментів він буде передавати їй готівкою. На виконання цієї домовленості він, починаючи з 2005 року, став передавати ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується її розписками про отримання таких коштів. При цьому, він, ОСОБА_2, передавав такі грошові кошти і після досягнення дітьми повноліття.
За клопотанням відповідача ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено копії понад 150 розписок ОСОБА_1 про отримання таких грошових коштів, загальний розмір яких становить більше 120 000,00 грн.
Факт написання вищевказаних розписок не заперечувала в судовому засіданні сама позивач ОСОБА_1, однак пояснила, що фактично таких грошових коштів вона не отримувала.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю.
Доводи ОСОБА_1 в підтримання свого позову, на думку суду, є непереконливими та голослівними, вони спростовуються зібраними у справі доказами, а тому такі доводи суд не може взяти в основу свого рішення і задовольнити позов.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 64, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 180, 194, 196 Сімейного кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити у зв'язку з його безпідставністю.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя: В. І. Кавацюк