Справа № 2а-356/09
06 травня 2009 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Кісельовій С.С.
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради щодо нарахування, призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоотриманих виплат з листопада, 2008 року та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, з наступними підвищеннями у разі підвищення законодавцем розміру прожиткового мінімуму для дітей до закінчення строку передбаченої законом виплати, зазначивши в обгрунтування позову, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила сина ОСОБА_2, та, починаючи з 30 жовтня 2008 року їй була призначена на строк до 04 вересня 2011 року включно, і виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач також зазначила, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 22 березня 2001 року №2334-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак зазначена допомога виплачується в розмірі 130 грн. 00 коп. на місяць, в той час як ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для дітей віком до шести років встановлений з 01 жовтня 2008 року в розмірі 557 грн. 00 коп. Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а саме - 557 грн. 00 коп.
Позивач також вважає, що призначений розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідає нормам чинного законодавства України з тих підстав, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 Розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66; Розділу 2, пункту 3 Розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вказано, що Конституція України не надає закону про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, при цьому законом про державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Відповідно до п.55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачується протягом будь-якого часу без обмежень, при цьому виплата здійснюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, зазначені в позові, просила позов задовольнити, вважаючи при цьому, що відповідач по справі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради не в повному обсязі проводить виплати щодо державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Предстаник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про час та місце судового розгляду, причичи неявки суду не відомі, письмових заперечень проти позову суду не надав.
Заслухавши пояснення позивача, зваживши доводи, викладені в позові, дослідивши докази по справі та проаналізувавши правовідносини між сторонами, надавши їм відповідну правову оцінку, суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані, грунтуються на нормах закону, разом з тим підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ, оскільки вона здійснює догляд за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.7).
Відповідно до повідомлення про надання державної допомоги сім'ям з дітьми від 22 вересня 2008 року ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 30 жовтня 2008 року по 04 вересня 2011 року в розмірі 130 грн. 00 коп. (а.с.9).
Відповідно до довідки про отримання допомоги від 27 лютого 2009 року №377/08, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому та їй відповідно до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” з 30 жовтня 2008 року до 05 вересня 2011 року призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім”ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до ч.3 Розділу 8 Прикінцевих положень зазначеного вище закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім”ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 22 березня 2001 року №2334-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, при цьому ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких закнодавчих актів України” прожитковий мінімум на одну особу, а саме дітей віком до 6 років з 01 жовтня 2008 року становить 557 грн.00 коп., в зв'язку з чим допомога в розмірі 130 грн., яка виплачується їй відповідачем не відповідає нормам чинного законодавства України.
Крім того, зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Коституції України окремих положень ст.65 Розділу І пунктів 61, 62, 63, 66; Розділу 2, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деякихзакондавчих акті вУкраїни від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 роз'яснено, що Конституція України не надає закону про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, при цьому законом про державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх.
Відповідно до п.23 Розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-VI у Законі України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” частину першу статті 15 викладено в такій редакції: Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, крім того, пункт 3 розділу 8 Прикінцеві положення викладено у такій редакції: Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Як вбачається із рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які стосувалися гарантій незалежності та правової захищеності суддів, а також гарантій побутового забезпечення і рівня соціального захисту працівників апарату судів, і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які звернулися до суду з клопотанням про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 67 розділу I, пункти 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року №1-28/2008, Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, з огляду на викладене вище слідує, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, при цьому у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони, разом з тим зазначеним рішенням Конституційного Суду України не визнано неконституційними положення п.23 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо виплати державної допомоги по догляду за дитиною.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів .
Відповідно до ч.1 ст.5 зазначеного Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Пунктом 1 частини 1 статті 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-VI з 01 жовтня 2008 року встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірі 557 грн. 00 коп.
Відповідно до ч.2 ст.9 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з п.п.3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління праці та соціального захисту населення, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет.
Одним із завдань управління праці та соціального захисту населення є виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради щодо нарахування, призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоотриманих виплат, починаючи з 30 жовтня 2008 року року підлягають задоволенню, при цьому, зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відносяться до компетенції управління праці та соціального захисту населення, суд визнав необхідним зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Кіровограді ради, здійснити перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років позивачу, з урахуванням фактичних виплат, починаючи з 30 жовтня 2008 року і до кінця бюджетного року, а саме до 31 грудня 2008 року.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступними підвищеннями у разі підвищення законодавцем розміру прожиткового мінімуму для дітей, до закінчення строку передбаченої законом виплати, то суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягапють задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 1 1, 158-160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України ?ро державну допомогу сім'ям з дітьми”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд
Позов Прошаченко Вікторії Рудольфівни до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради щодо нарахування, призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоотриманих виплат з листопада, 2008 року та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, з наступними підвищеннями у разі підвищення законодавцем розміру прожиткового мінімуму для дітей до закінчення строку передбаченої законом виплати, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради щодо нарахування, призначення та виплати державної допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період з 30 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично отриманої суми допомоги за цей період.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 13 травня 2009 року.
Суддя: підпис Л.А. Іванова
Згідно з оригіналом:
Суддя
Ленінського районного
суду м. Кіровограда Л.А. Іванова