Справа № 22-а-13482/08
Головуючий у 1 інстанції Татарський В.О. Суддя доповідач Ситников О.Ф.
06 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Суддів: при секретарі:
Ситникова О.Ф., Попович О.В., Літвіної Н.М., Коваленко Я.С.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування збитків за неотримане продовольче забезпечення в сумі 31149 грн. 42 коп.,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування збитків за неотримане продовольче забезпечення в сумі 31149 грн. 42 коп..
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30.03.2007 року позов ОСОБА_1 - задоволено, а саме: стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 31149 грн. 42 коп. компенсації за неотриманий продовольчий пайок.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування збитків за неотримане продовольче забезпечення в сумі 31149 грн. 42 коп. З зазначеного позову вбачається, що позивач проходить дійсну військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0549..
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на вимоги ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, який діяв на момент звільнення позивача, передбачалося, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з вимогами цього закону Постановою Кабінету Міністрів № 316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» були встановлені з 1 березня 1996 р. розмір та порядок отримання грошової компенсації за продовольчі пайки.
Також суд першої інстанції зазначив, що Законом України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена.
Вказаний Закон не був предметом розгляду Конституційного Суду України тому є чинним та таким, що підлягає застосуванню.
Постановою Кабінету Міністрів № 426 від 29 березня 2002 р. «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» норми про грошову компенсацію за продовольчі пайки була вилучена, а Постанова Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року втратила чинність.
3 листопада 2006 року Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено ст. 9-1, яка знову надала право військовослужбовцям отримувати продовольче та речове забезпечення, тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на звернення до суду за захистом своїх конституційних прав.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав:
Оскільки позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту опублікування Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11.03.2000 року, тому даний спір виник з моменту введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України.
З мотивувальної частини постанови не вбачається, що судом першої інстанції було встановлено інші фактичні дані, які мають значення для справи, а саме: пропущення строку звернення до суду з позовною заявою.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції взагалі не з'ясував з яких причин позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду.
Крім того, з наявних матеріалів справи не вбачається жодних поважних причин з яких ОСОБА_1 пропустив встановлений законом термін звернення до суду, а відтак висновки суду першої інстанції щодо можливості стягнення грошової компенсації вартості продовольчого пайка (набору продуктів харчування) не відповідають встановленим обставинам по справі та протирічать зазначеним вимогам процесуального законодавства.
За таких умов, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2007 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування збитків за неотримане продовольче забезпечення в сумі 31149 грн. 42 коп. - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді:
_____________________ О.Ф. Ситников _____________________ О.В. Попович _____________________ Н.М. Літвіна