18 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2008 року у справі за адміністративними позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення ,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації про стягнення недоплачених сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки в розмірі 8244 грн. 90 коп.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, суд першої інстанції, встановив, що позивач, маючи статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії, що підтверджується посвідченням, має право відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на одержання щорічної одноразової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Вказана щорічна допомога на оздоровлення повинна виплачуватися за місцем її проживання органами соціального захисту населення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Також судом встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації допомогу на оздоровлення позивачу нараховувало, виходячи з реальних можливостей держбюджету, як визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанова Кабінету Міністрів України, яким змінено норми виплати на оздоровлення, як вказує про це представник відповідача.
Вирішуючи вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2007 роки, суд першої інстанції керувався наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
Законами України.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а в ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади України є парламент - Верховна Рада України.
Конституцією України не надавалось право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїм нормативно - правовими актами змінювати положення законів.
Таким чином, законом не уповноважено КМУ зменшувати конкретні суми компенсаційних виплат, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом, натомість в ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується КМУ, відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Виходячи з засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд знаходить, що підлягає застосуванню Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено розмір мінімальної заробітної плати в 460 грн. на 01.10.07 рік.
Звідси, розрахунок недоотриманої суми на оздоровлення за 2003-2007 роки з урахуванням вже отриманої суми становить: в 2003 році отримано фіксованої допомоги 26,70 грн., в 2004 році -26,70 грн., в 2005 році-26,70 грн., в 2006 році -100 грн., в 2007 році 100 грн., а всього 280, 10 грн.
Згідно розрахунку за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки недоотримана сума на оздоровлення становить 8244,90 грн.
Визнаючи дії відповідача неправомірними, суд 1-ої інстанції вказує, що виходячи із ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції в частині періоду та суми стягнутих коштів недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.
Враховуючи, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, оскільки звернулась до адміністративного суду 23.11.07 року, не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли позивача пред'явити позов до суду, а також беручи до уваги, що відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності в суді 1-ої інстанції, суд неправомірно задовольнив позов в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005 роки, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, з приводу якого позивачем строк позовної давності не пропущено, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити в цій частині на підставі п.37 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно якого на 2006 рік зупинена дія ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не скасовані та не визнавались неконституційними.
Вимоги позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік підлягають задоволенню з наступних підстав.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності законів України над підзаконними нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.60).
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п.З0 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України за 2007 рік", якими зупинено дію ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірі відповідно до мінімального заробітку. Положення Закону України "Про Державний бюджет України за 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Заява позивача про перерахунок допомоги подана до відповідача після ухвалення рішення Конституційним Судом України та до закінчення бюджетного року (згідно ч.1 ст. З БК України бюджетний період для всіх бюджетів становить рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня цього ж року), тому підлягала задоволенню в частині донарахування допомоги на оздоровлення за 2007 рік (див. розрахунок в цій частині на а.с.4).
Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб'єктів у сфері публічно - правових відносин.
На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 05 лютого 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 05 лютого 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2100 грн. недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.В. Попович
Я.С. Мамчур
(вступна та резолютивна частина)
18 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2008 року у справі за адміністративними позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення ,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 05 лютого 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2100 грн. недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.В. Попович
Я.С. Мамчур