Справа №22ц-728/08 Головуючий в 1 інстанції:
Заславець Н.В. Категорія 27
Доповідач: Приходько Л.А.
2008 року квітня місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Лісової Г.Є.
суддів Бугрика В.В.
Приходько Л.А.
при секретарі Драгомарецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Херсонське товариство взаємного кредиту» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2007 року в справі за позовом
Кредитної спілки «Херсонське товариство взаємного кредиту» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту
встановила:
02 квітня 2007 року Кредитна спілка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 27 жовтня 2005 року між Кредитною спілкою та ОСОБА_1був укладений договір кредиту № 686/ц/2005 за яким Кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 27500грн строком на 12 місяців зі сплатою 42% річних. Заборгованість за кредитом, станом на 30 березня 2007 року, становить 47822.50грн., з яких 27500грн. заборгованість по кредиту, а 20322.50 грн. нараховані проценти за користування кредитом.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2007 року позов задоволений частково 3 ОСОБА_1. на користь Кредитної спілки стягнуто заборгованість за договором кредиту 40416.25грн, з яких 27500грн. за основним кредитом та 12916.25грн. проценти за користування кредитом. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Кредитна Спілка « Херсонське товариство взаємного кредиту» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.
Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (позичальник) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
2
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з вимог ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Розмір і порядок одержання процентів, відповідно до ст. 1048 ЦК України, встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що поміж сторонами у справі 27 жовтня 2005 року укладений кредитний договір № 686/ц/ 2005 строком на 12 місяців до 27 жовтня 2006 року (п. 2.1 Договору), за умовами якого Кредитна спілка надає ОСОБА_1. кредит у розмірі 27500грн(п.1.1 Договору). За користування кредитом встановлена плата відсотків у розмірі 42% річних (п. 1.3 Договору).
На позичальника п.4.2 Договору покладений обов'язок робити виплати сум згідно графіка погашення кредиту та відсотків, який є його невід'ємною частиною, а у разі порушення позичальником графіку погашення кредиту та відсотків більш ніж на 30 календарних дні від останньої сплати, п. 6.1 Договору передбачена відповідальність у вигляді збільшення плати за користування на 24 % річних більше від процентної ставки за кожен день прострочення.
Договір застави з метою забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не укладався.
Доводи відповідача, що договір кредиту був забезпечений договором застави, предметом якого був автомобіль МАЗ 5335, НОМЕР_1, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідачем, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, щодо укладення договору застави, а позивач заперечує факт укладання такого договору.
На виконання умов договору, як вбачається з видаткового касового ордеру №1325 (а.с. 7) Кредитна спілка 27 жовтня 2005 року надала ОСОБА_1. грошові кошти в сумі 27500грн.
Виконуючи умови договору ОСОБА_1. , як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 6), та не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, 25.11.2005 p., 21.12.2005р., та 06.02.2006 р. сплатив проценти за користування кредитом на за 84 дні, виходячи з 42% річних, та за 15 днів, виходячи з 66% річних, відповідно до п. 6.1 Договору, на загальну суму 3451.25грн. Виплати на погашення кредиту відповідач не здійснював.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 27500грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позикодавцем не оформлено належним чином графік погашення кредиту та сплати відсотків, а тому відсутні підстави для застосування передбачених п. 6.1 санкцій.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором, укладеним поміж сторонами, передбачена сплата 24% річних за кожен день прострочення грошового зобов'язання.
3
Доводи відповідача про його необізнаність щодо встановленого графіку погашення кредиту та відсотків, не є підставою для звільнення його від встановленої Договором відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, оскільки договір кредиту підписаний позичальником власноруч, з умовами кредитування та наслідками порушення його умов ознайомлений.
Крім того, відсутність домовленості сторін щодо строків виплати процентів за
договором кредиту не є підставою для звільнення від відповідальності за
прострочення грошового зобов'язання, оскільки щомісячна виплата процентів до дня повернення позики, уразі відсутності іншої домовленості сторін, встановлена ст. 1048 ЦК України.
Враховуючи, що передбачені п. 6.1 договору проценти є одним із видів санкцій, що підлягають сплаті відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розміру визначеного договором, боржник не може бути звільнений від сплати цієї суми.
А тому, розмір процентів за користування кредитом, слід визначити з урахуванням п. 6.1 Договору, в сумі 20322.50грн.
За таких обставин рішення суду слід змінити, збільшивши стягнуту з відповідача на користь Кредитної спілки суми процентів за користування кредитом з 12916.25грн. до 20322.50грн. А відтак також збільшити загальну суму стягнуту за кредитним договором з 40416.25грн до 47822.50грн., суму судових витрат з 434.16грн до 508.22грн., та загальну суму стягнення з 40850.41грн до 48330.72грн.
В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, ст. ст. 536, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Кредитної спілки « Херсонське товариство взаємного кредиту» задовольнити частково.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2007 року змінити.
Збільшити стягнуту зОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Херсонське товариство взаємного кредиту» суму процентів за користування кредитом з 12916.25грн. до 20322.50грн., а відтак збільшити загальну суму стягнуту за кредитним договором з 40416.25грн до 47822.50грн., суму судових витрат з 434.16грн до 508.22грн., та загальну суму стягнення з 40850.41грн до 48330.72грн.
Врешті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.