№22-ц-531/08р. Головуючий 1 інстанції -
Категорія : відшкодування моральної Сиротніков Р.Є.
шкоди Доповідач -Гальянова І.Г.
12 березня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г. Ларенка В.І.
при секретарях: Набока О.О., Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, прокурора Київського району м. Харкова на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Київського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди , -
14 лютого 2006 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з Державного казначейства України на його користь у відшкодування моральної(немайнової) шкоди 150 000 грн., спричиненої йому незаконними діями органу дізнання та попереднього слідства.
Рішенням Московського районного суду Харківської області від 04.12.2007 року, зазначені позовні вимоги позивача були задоволені частково, з Державного казначейства України, відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова , Київського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області на його користь у відшкодування моральної шкоди солідарно стягнуто 50 000 грн.
В апеляційних скаргах Державне казначейство України та Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова просять скасувати
2
вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі прокурор Київського району м. Харкова просить скасувати вказане рішення суду та передати справу на новий розгляд.
Доводи апеляційних скарг обґрунтовують неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього( досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього(досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановления судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього ( досудового) слідства.
Згідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
В ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", також встановлено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок : незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян , незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом України „ Про оперативно-розшукову діяльність".
3
В ч.2 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди , завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача у суд з зазначеним позовом 14.02.2006 року , були
Постанова слідчого СВ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 4. 09. 2004 року , щодо закриття провадження у справі, порушеної 10.03.2003 року за фактом незаконного втручання посадовими особами ПП „ Нубіра" в роботу автоматизованих електронно- обчислюваних машин (комп"ютерів), здатне спричинити перекручування або знищення комп"ютерної інформації чи носіїв такої інформації за признаками злочину, передбаченому ст. 361 ч. 1КК України , за відсутності в їх діях складу зазначеного злочину, а також незаконне вилучення до порушення кримінальної справи оперативним співробітником податкової міліції ДПІ Київського району м. Харкова 21 листопада 2001 року у приватному підприємстві „Нубіра", власником якого на той час був позивач , належного йому системного блоку „Соларіс" серійний номер 98122595, який ним використовувався для здійснення електронної реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та повернутий йому органом досудового слідства 28.12.2004 року , а також незаконне застосування у відношенні нього, при проведенні досудового слідства запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено перевіреними в судовому засіданні доказами, що позивач з 09.12.1998 року був власником ПП „Нубіра", яке займалось здійсненням операцій по обміну валюти.
Як свідчать матеріали кримінальної справи № 61030486, 09.11.2001 року, в податкову міліцію ДПІ Київського району м. Харкова з заявою звернувся ОСОБА_2, в якій він, зазначаючи на протизаконну діяльність позивача як засновника зазначеного підприємства , просив прийняти міри щодо його покарання . Зазначена заява в порядку ст. 97 КПК України не реєструвалась, зареєстрована державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова в порядку звернення громадян ( кримінальна справат.1 ас. 5-6).
Матеріали кримінальної справи також не містять доказів, які б свідчили, що у відповідності до ст. 103-109 КПК України податковою міліцією ДПІ Київського району по заяві ОСОБА_2 проводилось дізнання .
Між тим, відповідно до протоколу від 21.11.2001 року, оперативними співробітниками податкової міліції ДПІ Київського району м. Харкова, на підставі ст. 11 Закону України „Про міліцію" та ст. ст. 11, 22 Закону України
4
„Про державну податкову службу в Україні " , була проведена перевірка пункту по обміну валют ПП „Нубіра" в процесі якої були вилучені реєстри купівлі-продажу іноземної валюти та системний блок „Соляріс" сер. № 9812595 ( кримінальна справа т.1 а.с. 21-23).
В п. 9 ст. 11 Закону України „Про міліцію" право щодо проведення таких дій як вилучення предметів, надається співробітникам міліції лише при провадженні ними дізнання.
За таких обставин, дії оперативних співробітників податкової міліції, при проведенні оперативно-розшукової діяльності, повинні відповідати вимогам Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність" № 2135-XIІ від 18.02.1992 року . Однак, стаття 8 зазначеного Закону України, яка встановлює вичерпний перелік права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність , не надає права при проведенні такої діяльності на вилучення належного позивачеві зазначеного вище системного блоку.
27.02.2002 року, на підставі рапорту оперативного співробітника податкової міліції ДПІ Київського району м. Харкова , зареєстрованого в порядку ст. 97 КПК України, органом досудового слідства, у відношенні посадових осіб ЧП „Нубіра" була порушена кримінальна справа за ст. 209 ч.1 КК України, за фактом легалізації грошових коштів , здобутих злочинним шляхом ( кримінальна справа т.1 а.с. 14).
13.03.2002 року, за заявою позивача, зазначена
Постанова слідчого була скасована старшим помічником прокурора м. Харкова, а матеріали повернуті органу досудового слідства для прийняття законного рішення ( кримінальна справа т.1 а.с. 15).
14.04.2002 року, на підставі рапорту оперативного співробітника Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, також зареєстрованого в порядку ст. 97 КПК України, органом досудового, у відношенні посадових осіб ЧП „Нубіра" була порушена кримінальна справа за ст. 361 ч.1 КК України та
Постанова слідчого, за заявою позивача, 23.04.2002 року була скасована старшим помічником прокурора м. Харкова, г матеріали направлені для проведення додаткової перевірки в податкову міліцію ДПІ Київського району м. Харкова . В постанові прокурором зазначалось також на те, що вилучений у ПП „Нубіра" системний блок, є власністю ОСОБА_1 ( кримінальна справа т.1 а.с. 19-20). Та обставина, що зазначений системний блок належить саме позивачеві також свідчать інші матеріали кримінальної справи( т.2 а.с. 49-53).
Тільки 10.04.2003 року, тобто майже через рік після скасування постанови , на підставі рапорту оперативного співробітника податкової
5
міліції ДПІ Київського району м. Харкова, також зареєстрованого в порядку ст. 97 КПК України, органом досудового , була повторно порушена кримінальна справа за фактом незаконного втручання посадовими особами ПП „ Нубіра" в роботу автоматизованих електронно - обчислюваних машин (комп"ютерів), здатного спричинити перекручування або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації в період з 01.01.1999 року по 01.10.2001 року за признаками злочину, передбаченого ст. 361 ч.1КК України ( кримінальна справа т. 1 а.с. 1 -3).
Крім цього, як свідчать матеріали кримінальної справи, 20.03.2002 року, зазначений системний блок з податкової міліції ДПІ Київського району м. Харкова був направлений для залучення до матеріалів справи в Київський РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ( кримінальна справа т.1 а.с. 231). Однак даних , які б свідчили, що зазначене майно позивача у відповідності до вимог ст. ст. 78, 79 КПК України , органом досудового слідства було залучено до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів, а при скасуванні прокурором постанови слідчого від 14.04.2003 року, повертались в податкову міліцію ДПІ Київського району м. Харкова матеріали справи не містять. Не містять також матеріали кримінальної справи доказів, що до вчинення органом досудового слідства вимог, передбачений ст. ст. 78, 79 КПК України про залучення зазначеного системного блоку в якості речового доказу при проведенні досудового слідства в період з 10.04.2003 року по 04.09.2004 року.
В ході проведення досудового слідства по зазначеній кримінальній справі, 16.07.2003 року позивач був допитаний в якості підозрюваного та у відношенні нього був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. (кримінальна справа т.З а.с. 327-332).
Крім того, як свідчать матеріали кримінальної справи, 24.07.2003 року, за постановою слідчого, досудове слідство по зазначеній кримінальній справі було призупинено , у зв"язку з тим, що особа, яка здійснила злочин, не встановлена, а 18.02.2004 року, досудове слідство по справі було поновлене.
24.02.2004 року позивач повторно був допитаний слідчим в якості підозрюваного та у відношенні нього , повторно був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд , 31.03.2004 року до позивача знову був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а 04.09.2004 провадження у зазначеній кримінальній справі було закрито з зазначених вище підстав ( матеріали кримінальної справи т. З а. с. 339, 346, 350-351, 355-356)
Між тим, доказів, які б свідчили, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 165 КПК України, слідчим скасовувався застосований до позивача як до підозрюваного у вчиненні злочину 16.07.2003 року, 24.02.2004 року,
6
31.03.2004 року, зазначений запобіжний захід, матеріали кримінальної справи не містять.
Зазначене свідчить як про незаконне вилучення належного позивачеві зазначеного вище системного блоку при проведенні оперативно-розшукових заходів до порушення кримінальної справи, безпідставне знаходження його в Київському РО ХМУ УМВС України в Харківській області при проведенні досудового слідства в період з 20.03.2002 року до 14.12.2004 року, тобто без залучення органом досудового слідства його до справи в якості речового доказу, так незаконне застосування у відношенні позивача в ході досудового слідства запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Та обставина, що постанови слідчого про порушення кримінальної справи від 13.03.2002 року та від 14.04.2002 року , були скасовані та після чого зазначена кримінальна справа була порушена 10.04.2003 року, тобто більш ніж через рік після проведення заходів оперативно-розшукової діяльності щодо вилучення системного блоку позивача, а самі по собі дії оперативних співробітників податкової міліції ДПІ Київського району м. Харкова , щодо вилучення зазначеного особистого майна ОСОБА_1, не відповідали вимогам Закону України „ Про оперативно-розшукову діяльність", дають йому право, відповідно до ч. 2 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" на звернення у суд з позовом про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди , спричиненої йому внаслідок зазначених дій.
Той факт, що позивач на час порушення кримінальної справи був засновником, тобто власником ПП „ Нубіра ", а також як його директор, посадовою особою, а також той факт, що тільки він, як директор та власник ПП „ Нубіра " допитувався в ході слідства як підозрюваний у вчиненні зазначеного злочину, а кримінальна справа, порушена органом досудового слідства 10.04.2003 року за ст. 361 ч. КК України, у відношенні посадових осіб ПП „ Нубіра ", 04.09.2004 року провадженням була закрита, у зв"язку з відсутністю в їх діях зазначеного складу злочину, то у відповідності до ч.2 ст. 1176 ЦК України, позивач має право на звернення у суд з позовом про відшкодування йому моральної( немайнової ) шкоди, спричиненої внаслідок незаконного застосування у відношенні нього в ході проведенні досудового слідства у зазначеній справі, запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачами не спростовано, що внаслідок вилучення в належному позивачеві ПП „Нубіра" системного блоку „Соляріс", наявність якого є необхідною умовою для роботи пункту з обміну валюти приватного підприємства позивача , то його вилучення оперативними співробітниками
7
податкової міліції ДТП Київського району м. Харкова , стало причиною написання позивачем заяви у Харківську філію АКБ „Синтез „ про розірвання агентської угоди на здійснення операцій з валютою, розірвання такої угоди зазначеним банком , а також наслідком відкликання Харківським обласним управлінням НБУ, дозволу на здійснення приватним підприємством зазначених операцій з валютою та припиненням його діяльності.
Зазначене підтверджується повідомленням директора ХФ АБ „Синтез" та начальником управління НБУ в Харківській області ( а.с. 67, 70 ), копіями постанови господарського суду Харківської області від 24.05.2004 року про визнання ПП " Нубіра" банкрутом та ухвали від 20.12.2004 року про ліквідацію зазначеного підприємства. ( а.с. 63 -65).
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачеві саме як фізичній , а не юридичній особі , була спричинена моральна( немайнова) шкода, оскільки вилучення належного йому системного блоку „Соляріс" стало наслідком припинення діяльності належного йому підприємства „Нубіра" що фактично позбавило його гарантованого Конституцією України права володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, а також права щодо зайняття саме зазначеною підприємницькою діяльністю та вже спричинило йому підвищене психологічне навантаження.
Крім цього, позивач протягом одного року, двох місяців на 18 днів , знаходився на підписці про невиїзд з місця проживання, що обмежило його гарантоване Конституцією України право щодо вільного пересування на території України, вибору місці проживання, права на вільне залишення території України, місця та виду роботи та призвело до втрати позивачем звичайного способу життя та вимагало від нього додаткових зусиль для організації подальшого його життя та що також спричиняло йому моральні страждання та переживання.
Враховуючи також зазначені вище обставини справи, характер моральних страждань , спричинених позивачеві внаслідок незаконних дій органу дізнання та досудового слідства, судова колегія погоджується з встановленим судом першої інстанції розміром відшкодування йому такої шкоди .
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, а доводи викладені в апеляційних скаргах , його висновків не спростовують.
Однак, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відшкодування такої шкоди солідарно зазначеними
8
відповідачами, оскільки , відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, така шкода відшкодовується державою , тобто Державним казначейством України.
За таких обставин , рішення суду першої інстанції підлягає зміні та скасуванню його в частині солідарного з Державного Казначейства України, відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Київського ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн ., з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000( п'ятдесят тисяч) гривень .
В іншій частині рішення суду від 04.12.2007 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, п.4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія , -
апеляційні скарги Державного Казначейства України, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, прокурора Київського району м. Харкова, задовольнити частково .
Змінити рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2007 року, скасувавши його в частині солідарного стягнення з Державного Казначейства України, відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Київського ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Стягнути з Державного Казначейства України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000( п'ятдесят тисяч) гривень . В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.