Справа № 22-ц-1005\2008р. Головуючий 1 інстанції Жорняк О.М.
Категорія: виділ доповідач Ларенок В.І.
земельної ділянки
5 березня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Міненкової Н.О.
суддів - Ларенка В. І., Гальянової І. Г.,
при секретарі - Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2007 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третіх осіб : виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, комунального підприємства «Архітектурне бюро Дергачівського району» - про виділ 1\2 частки земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У вересні 2006 рокуОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третіх осіб : виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, комунального підприємства «Архітектурне бюро Дергачівського району» - про виділ 1\2 частки земельної ділянки, про знесення самочинно збудованої споруди відповідачем, що розташована за адресою АДРЕСА_1та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 700 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона була власником цього житлового будинку та земельної ділянки.
27 травня 2005 року вона на підставі договору продала відповідачу 1\2 частину будинку та 1\2 частину земельної ділянки. Виділу часток земельної ділянки проведено не було. Відповідач почав будівництво житлового будинку, не погодивши з нею як з співвласницею, розташування новобудови на спільній земельній ділянці.
В процесі розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила виділити їй на 1\2 частину земельну ділянку згідно до варіанту № 2 будівельно-технічної експертизи від 10.07.2007 року та стягнути з відповідача на її користь 1 700 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що частину її земельної ділянки,
2
яку вона використовувала як огород, відповідачем було перетворено в будівельний майданчик, вона не мала змоги засадити його овочевими культурами. Вона хотіла продати свою частину будинку та земельної ділянки, а потенційні покупці, коли бачили яким чином відповідач будує будинок, відразу ж відмовлялись від угоди. В результаті цього вона як літня людина, яка хворіє, щиросердечне страждала. Крім того просила стягнути з відповідача на її користь 1 513 грн. - вартість проведеної експертизи та 34 грн. судового збору.
Відповідач проти позову про виділення земельної частки не заперечував, заперечував проти стягнення моральної шкоди , згоден виплатити позивачці 1Л2 частину вартості проведеної експертизи. При цьому посилався на те, що він був згоден на виділення земельної ділянки до звернення позивачці до суду, однак виділ без рішення суду не можливий. Свої дії не вважав протиправними, тому що побудований їм житловий будинок відповідає проекту, займана будинком територія земельної ділянки не більше ніж 1\2 частина ділянки, яка належить йому на праві власності. Перед отриманням рішення виконкому селищної ради мав заяву відОСОБА_2 про відсутність заперечень проти будівництва. Та обставина, що побудований житловий будинок розташований не в том місці, як вказано на проекті, не є суттєвою, тому що незначними є відхилення від проекту та воно ніяким чином не впливає на праваОСОБА_2
Треті особи проти позову не заперечували.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2007 року позов задоволений. Суд виділивОСОБА_2 1\2 частину земельної ділянки апогею 1245 кв.м, згідно з другим варіантом розподілу, який запропоновано у висновках судової будівельно-технічної експертизи від 10.07.2007 року, проведеної ХНДІСЕ ім. Бокаріуса. Стягнув з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 700 грн., та 1554 грн. 50 коп. судових витрат.
Не погоджуючись із таким рішенням районного суду відповідач ОСОБА_1 просить скасувати частково рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат. Просить відмовити в позові про стягнення моральної шкоди та зменшити суму стягнення судових витрат наполовину. Наводить ти ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підставах.
Ухвалюючи рішення про виділ земельної ділянки позивачці суд першої інстанції правильно керувався тим, що сторонам по справі належить по 1\2 частині житлового будинку та земельної ділянки та згідно до ст. 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки.
Рішення суду в цій частині не оскаржене.
Що ж стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачці судових витрат у сумі 1 554 грн. 50 коп., то судова колегія погоджується з таким висновком районного суду.
3
Як вбачається з матеріалів справи позов був заявлений позивачкою про виділ 1\2 частки земельної ділянки. Для розгляду справи необхідно було висновок експерта. Суд назначив експертизу, яка була проведена та за її проведення сплатила позивачка. Суд своїм рішенням задовольнив позов про виділ частки земельної ділянки, при цьому користувався висновком цієї експертизи.
Згідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз відповідно до п. 4 ч.3 ст. 79 ЦПК України відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, тобто судовими витратами.
А тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача ці судові витрати. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ці судові витрати необхідно розподілити між сторонами нарівно, у даному випадку є безпідставним та не обґрунтовано на законі.
Що ж стосується рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 1 700 грн. моральної шкоди, то судова колегія не погоджується з такими висновками суду.
Суд не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, у випадках, передбачених статтями ЦК України та іншими законодавчими актами, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При зверненні до суду з такими позовними вимогами ОСОБА_2-. не довела наявність моральної шкоди та який-небудь вини ОСОБА_3 , або його протиправної поведінки. Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_1 до адміністративної та іншої відповідальності за зведену споруду з незначним відхиленням від проекту не притягувався. Посилання позивачці на те, що вона у зв'язку з проведенням відповідачем будівництва не мала змоги використовувати земельну ділянку, яку вона раніш використовувала як огород, не може бути підставою вважати що їй заподіяна моральна шкода. По перше, позивачка продала відповідачу частину земельної ділянки без визначення порядку користування. В друге, сама позивачка в судовому засіданні суду першої та апеляційній інстанції пояснила, що літом 2007 року вона не користувалася будинком та земельною ділянкою у зв'язку з тим, що була відсутня у Дергачівському районі.
Таким чином, позивачкою не дотримано вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але висновки суду не
4
відповідають обставинам справи, - рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позову про стягнення моральної шкоди.
В інший частиш рішення законне та обґрунтовано. На підставі викладеного керуючись ст. ст. 303, п.3 ч.1 ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦП К України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2007 змінити, скасувавши його в частини стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 І 700 грн. моральної шкоди. ВідмовитиОСОБА_2 в задоволенні позову в цій частині.
В інший частині рішення районного суду залишити без змін. Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.