Справа № 22ц-920/2008р. Головуючий по 1-й ін-т.
Рябіший А.О. Суддя-доповідач: Абрамов П.С.
31 березня 2008 року. м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Гальонкіна С.А. Суддів : Абрамова П.С., Корнієнка В.І. При секретарі Амеліній М.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Полтавського районного суду від 25.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Колегія суддів , заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду
В липні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до с уду з вказаним позовом , зазначала, що відповідач у справі 13 лютого 2005 року пошкодив їй паркан.
У відповідності до умов мирової угоди визнаної ухвалою Полтавського районного суду від 7 грудня 2006 року ОСОБА_1 зобовязувався в строк до 15.12.2006 року виплатити ОСОБА_2 500 (п»ятсот) гривень у відшкодування шкоди, та в строк до 20 лютого 2007 року поновити паркан довжиною 32,65 м, використовуючи матеріали, залишені від раніше існуючого, частину замінити новим матеріалом, відповідно до рішення виконкому Абазівської сільської Ради від 15.04.2005 року та акту обстеження земельної ділянки від 13.05.2005 року.
Оскільки відповідач добровільно не виконав умови мирової угоди , то вона самостійно відновила паркан.
З підсьтав передбачених ст. 1167, 1166 ЦК України прохала стягнути на її користь 4478 грн. шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Полтавського раойнного суду від 25 грудня 2007 року Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 478 , 00 грн. майнової шкоди , 1000 грн. моральної шкоди , а всього 5 578 , 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-
2
технічне забезпечення. Стягнуто з ОСОБА_1 на
користь держави 8,50 грн. державного мита в частині моральної шкоди.
Ухвалою Полтавського районного суду від 4 березня 2008 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заочного рішення відмовлено.
В апеляційнй скарзі ОСОБА_1 прохав скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права,невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність та обгрунтованість постановленого судового рішення колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 309 ч.1 п.2 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям у справі нового рішення в разі недоведеності обставин, що мають значення для справи , які суд вважав встановленими.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що наявні підстави для відшкодування шкоди передбачені ст. 1166 , та ст. 1167 ЦК України та позивачкою доведено розмір заподіяння шкоди в повному обсязі.
Однак зазначений висновок суду першої інстанції не грунтується на обставинах справи, а висновки суду щодо доведеності розміру шкоди помилковими.
З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2005 року відповідачем у справі ОСОБА_1 було пошкоджено огорожу , яка на праві власності належить позивачці.
Під час судового розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 між ними було укладено мирову угоду відповідності до умов якої ОСОБА_1 зобовязувався в строк до 15.12.2006 року виплатити ОСОБА_2 500 (п»ятсот) гривень у відшкодування шкоди, та в строк до 20 лютого 2007 року поновити паркан длиною 32,65 м, використовуючи матеріали, залишені від раніше існувавшого, частину замінити новим матеріалом, відповідно до рішення виконкому Абазівської сільської Ради від 15.04.2005 року та акту обстеження земельної ділянки від 13.05.2005 року.
Ухвалою Полтавського районного суду від 7 грудня 2006 року мирова угода укладена між сторонами була визнана та сторонам розяснено правові наслідки її укладення . Зокрема те, що сторони позбавляються права на звернення до суду з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_1 частково виконав умови мирової угоди, відшкодувавши їй лише 500 грн. моральної шкоди , що змусило її в послідуючому за свої кошти відновити паркан.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції не звернув увагу що між сторонами виникли правовідносини які випливають з неналежного виконання зобовязання.
ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги ст. 1166, 1167 ЦК України, однак не вказала якими протиправними діями ОСОБА_1, після укладення мирової угоди було заподіяно їй матеріальну та моральну шкоду , в чому полягало заподіяння ій цієї шкоди та не навела доказів на її заподіяння.
3
Також ОСОБА_2 в позові зазначила, що відновила огорожу за власний рахунок., але в підтвердження понесених витрат не надала жодного доказу понесення нею матеріальних витрат( квитанції щодо придбання будівельних матеріалів, щодо вартості проведених робіт , тощо).
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відсутністю правових підстав передбачених ст. 1166,1167 ЦК України для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростували.
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п 2, 316 ЦПК України колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Полтавського районного суду від 25.12.2007 року скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України в двохмісячний строк.