Справа № 22ц-296 Головуючий по першій
2008 рік інстанції Чернюк В.Д.
Суддя-доповідач: Лобов О.А.
24 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Акопян В.І.,
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю позивача
представника позивача
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника за довіреністю ОСОБА_1, на рішення Миргородського міськраионного суду Полтавської області від 06 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 4 963 грн. 37 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 500 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що 16 лютого 2007 року в м.Миргороді з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача.
Неправомірними діями відповідача позивачу також завдана моральна шкода.
Рішенням Миргородського міськраионного суду Полтавської області від 06 грудня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволений частково:
2
стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 4 765 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 1 840 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, вирішене питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник за довіреністю ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд невірно оцінив надані сторонами докази, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність вини відповідача.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 16 лютого 2007 року приблизно о 14.00 на вулиці Хорольській в М.Миргороді поблизу будинку №44 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, який керував на підставі довіреності автомобілем «Мітсубісі Лансер», державний номер НОМЕР_1, та водія ОСОБА_3, який керував належним йому на праві власності автомобілем ВАЗ 21103, державний номер НОМЕР_2.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобіля отримали технічні пошкодження.
За вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, відповідач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності. Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2007 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрите в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до акту автотоварознавчої експертизи №5/49 від 28 лютого 2007 року матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля ВАЗ 21103, державний номер НОМЕР_2, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 лютого 2007 року, становить 4 765 грн. 08 коп.
Місцевий суд повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
При цьому місцевий суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, отже він, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки, згідно ст.1187 ЦК України має відшкодувати завдану шкоду.
3
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно обґрунтував свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1, зокрема на його письмових поясненнях, наданих ним органу дізнання безпосередньо в день дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони є найбільш близькими до істини та узгоджуються з іншими належними доказами у справі: адміністративний матеріал (а.с.80-104), акт авто товарознавчої експертизи (а.с.10-16), висновок судової авто технічної експертизи (а.с.139-142), показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є рідними відповідача та на момент дорожньо-транспортної пригоди перебували в його автомобілі як пасажири, не можна розцінювати як об'єктивні.
Особисті пояснення ОСОБА_1 в силу положень ч.2 ст.57 ЦПК України не є належними допустимими доказами.
Задовольняючи частково позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд правомірно виходив з факту порушення відповідачем права власності позивача на автомобіль і на підставі ст.23, ст.386, ст.1167 ЦК України визначив справедливу суму компенсації завданої моральної шкоди.
Апеляційна скарги не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника за довіреністю ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.