Справа № 22ц-615 Головуючий по першій
2008 рік інстанції Яковенко Н.Л.
Суддя-доповідач: Лобов О.А.
19 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Акопян В.І.
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю позивача
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника за довіреністю приватного підприємства «Бізнес-Гранд», на рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 липня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Бізнес-Гранд» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким поновити його на роботі у посаді торгівельного представника, стягнути заробітну плату за грудень 2006 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 480 грн. 89 коп. за кожен місяць з дня звільнення до ухвалення рішення у справі, а також 50 000 грн. моральної шкоди.
Заявлені мотивовані тим, що з 03 липня 2006 року працював у відповідача на посаді торгівельного представника Полтавської філії. У грудні 2006 року вирішив піти у відпустку по догляду за дитиною. На прохання керівництва пропрацював до 25 грудня 2006 року. Наступного дня йому запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням, але він відмовився. З 28 грудня 2006 року по 08 лютого 2007 року він хворів, після
2
одужання на початку лютого 2008 року йому повідомили, що він звільнений за прогул. З наказом про звільнення його не ознайомили, розрахункових коштів не виплатили, трудової книжки не повернули.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18 липня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволений частково: поновлено позивача на роботі на посаді торгівельного агента Полтавської філії ПП «Бізнес-Гранд» з 25 грудня 2006 року, стягнуто з відповідача на його користь 428 грн. 78 коп. заробітної плати, 3 319 грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 400 грн. в рахунок відшкодування моральної коди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник за довіреністю приватного підприємства «Бізнес-Гранд», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалите нове про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не дав належної оцінки доказам щодо відсутності позивача на роботі без поважних причин, а також помилково дійшов висновку про порушення відповідачем процедури звільнення.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що наказом №29ф від 01 серпня 2006 року позивач прийнятий на роботу торгівельним агентом Полтавської філії ПП «Бізнес-Гранд».
Наказом №7ф від 23 січня 2007 року позивача звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули з 25 грудня 2006 року.
Перед виданням наказу про звільнення у позивача пояснення про причини відсутності на роботі не відбиралися, з наказом про звільнення позивач не був ознайомлений, копія наказу йому не вручалася, трудова книжка не видавалася.
05 січня 2007 року і 23 січня 2007 року відповідач надіслав позивачу листи, в яких просив з'явитися на роботу, надати виправдовувальні документи за весь період відсутності на роботі, попереджував про звільнення.
Зазначені листи направлялися на адресу за місцем реєстрації позивача у м.Гадячі та повернулися за сплином строку зберігання без вручення адресату.
3
Місцевий суд повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
При цьому місцевий суд виходив з того, що відповідач порушив процедуру звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що звільнення працівника за прогул (п.4 ст.40 КЗпП України) є видом дисциплінарного стягнення і повинно здійснюватися з додержанням вимог ст.149 КЗпП України.
Наявними у справі доказами доведено, що відповідач попередньо не зажадав від позивача письмових пояснень про причини відсутності на роботі, наказ про звільнення не був доведений до відома позивача під розписку.
Наведені порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення самі по собі є достатніми підставами для визнання звільнення незаконним.
У заяві про прийняття на роботу (а.с.27), у контракті від 17 липня 2006 року (а.с.44) позивач вказав адресу свого місця помешкання у м.Полтаві, а тому відповідач мав можливість та був зобов'язаний надіслати йому листи на зазначену адресу.
Окрім того, позивач ОСОБА_3 з 28 грудня 2006 року по 08 лютого 2007 року хворів та проходив лікування у стаціонарі (а.с.70-72), тобто був відсутній на роботі з поважних причин.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, отже підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника за довіреністю приватного підприємства «Бізнес-Гранд», відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.