Справа №22ц-113 6/2007 року Головуючий по 1 -й інстанції:
Редько С.В. Суддя-доповідач: Гасій Ю.В.
2007 року травня місяця 16 дня м.Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гасія Ю.В.
Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.
при секретарі : Бідній О. С
з участю :
позивачки:ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 12 березня 2007 року по справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових коштів на утримання дитини в зв»язку з її хворобою та стягнення додаткових коштів на її утримання
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових коштів на утримання дитини в зв»язку з її хворобою та стягнення додаткових коштів на її утримання.
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 12 березня 2007 року позовОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 додаткові витрати у зв»язку з лікуванням неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 100 грн.
2
щомісячно до одужання дитини встановленого висновком ВКК про можливість відвідування дитячого дошкільного закладу.
У стягненні з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 додаткових витрат на її утримання відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 таОСОБА_1 по 25 грн. 50 коп. держмита на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_2 таОСОБА_1 по 15 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в суді на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, щоОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох малолітніх дітей -2000 і 2002 років народження.
Відповідно до листа головного лікаря дитячої клінічної лікарні, консультативного висновку медичного спеціаліста, молодша дочка сторін - Віталія - ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає захворюванням і знаходиться на диспансерному обліку в дитячій лікарні(а.с. 117,120)
Не заперечується сторонами обставини сплати відповідачем аліментів на двох дітей за рішенням суду від 22 грудня 2004 року, виплатою ОСОБА_2 житлово-комунальних послуг за користування квартирою позивачки і дітей, телефоном.
Судом встановлені обставини участі відповідача у вихованні та оздоровленні дітей.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції правильно визначив матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини сторін стосовно обов»язку батьків, що сплачують або не сплачують аліменти, брати участь у додаткових витратах на дитину, якщо це викликано особливими обставинами, в тому числі хворобою - ст. 185 СК України.
Між тим, висновок суду , стосовно стягнення додаткових витрат на дитину до її одужання, наперед, не відповідає встановленим обставинам.
Зокрема.ОСОБА_1 не надано доказів необхідності додаткових витрат на лікування, посилене харчування дитини, рекомендації її оздоровлення у відповідних лікувальних закладах.
Таким чином, суду першої інстанції необхідно було керуватися абзацем 2 ч.2 ст. 185 СК України в частині стягнення з відповідача фактично понесених ОСОБА_1 додаткових витрат разово - у відповідності
3
з наданими доказами: рекомендаціями лікарів на придбання лікувальних препаратів та фактичними витратами на їх придбання.
Матеріали справи містять такі докази.
Згідно повідомлення головного лікаря ДМКМ м.Полтави № 612 від 8 серпня 2006 року (а.с.18) та копії чека ПП «Арніка Плюс» від 8 серпня 2006 року (а.с.21) , на лікування доньки позивачка витратила 109 грн. 98 коп.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 фактично понесенихОСОБА_1 додаткових витрат, у відповідності до наданих нею доказів, в розмірі половини вказаної суми 54 грн. 99 коп. (109 грн.98 коп.:2), з врахуванням обов»язку позивачки також приймати участь у несенні додаткових витрат на утримання дитини.
Доводи відповідача про фальсифікацію зазначених вище доказів не підтверджені будь-якими фактами і колегією суддів відхиляються.
Також зміні підлягає рішення суду в частині судових витрат.
Згідно до п.5 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»,
ст.ст. 79,81 ч.3,88 ЦПК України, «Порядку оплати витрат з інформаційно
технічного забезпечення розгляду цивільних справ» затвердженого
постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1258, позивачкаОСОБА_1
звільнена від сплати судового збору, але зобов»язана сплачувати витрати з
інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Відповідач ОСОБА_2 зазначеної пільги не має.
Розмір витрат з ІТЗ по даній категорії справ складає 7грн.50 к.
В зв»язку з цим, враховуючи, що позовні вимоги позивачки задоволено частково, з ОСОБА_2 підлягає стягненню 51 грн. судового збору в дохід держави,3 грн.75 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення в дохід держави.
ЗОСОБА_1 необхідно стягувати в дохід держави 3 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307,п.3 ч.1 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2
задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 12 березня 2007 року , в частині стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину, в частині стягнення судових витрат з сторін, змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 54 грн. 99 коп. понесених додаткових витрат на
4
лікування дитини ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судового збору та 3 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення в дохід держави.
Стягнути зОСОБА_1 3 грн. 75 коп. на інформаційно-технічне забезпечення в дохід держави.
В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.