Справа № 22-ц-606/2008 року Категорія - про право власності
Головуючий 1-ї інстанції: Струк І.Ф. Доповідач : Солодков А.А.
04 березня 2008 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Солодкова А.А.,
суддів - Кіся П.В., Кругової С.С.,
при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 12 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, ТОВ „Олександрівське-2000", третя особа ОСОБА_2, про визнання права власності на будівлі та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександрівське-2000" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного володіння та визнання права власності на будівлі, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом 19.04.2007 року, в якому просив визнати дійсним укладений 04.10.2004 року між ним та СЗАТ „Олександрівське" в особі його ліквідатора ОСОБА_2 договір купівлі-продажу будівель пологового відділення та зерноскладу, розташованих в с Лозове Вовчанського району Харківської області; визнати за ним право власності на вказані будівлі.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що постановою господарського суду Харківської області від 12.06.2003 року сільськогосподарське акціонерне товариство „Олександрівське" було визнане банкротом та його ліквідатором було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 Серед іншого майна підприємства - банкрута на продаж були виставлені будівлі пологового відділення та зерноскладу, розташовані в с Лозове Вовчанського району Харківської області. Це були існуючі будівлі придатні до використання за призначенням. Але споруди продавалися ліквідатором у вигляді будматеріалу, що спрощувало процедуру продажу, бо за законом не вимагало нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
04.10.2004 року між позивачем та ліквідатором ОСОБА_2, який діяв від імені підприємства - банкрута СЗАТ „Олександрівське" було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якому позивач набув у власність будівлі пологового відділення та зерноскладу, розташовані в с Лозове Вовчанського району Харківської області та сплатив продавцеві їхню вартість - 2670 грн. Оскільки в договорі зазначалося, що будівлі продаються під розбирання , то укладений письмовий договір був підписаний сторонами та посвідчений печаткою підприємства-банкрута без нотаріального посвідчення.
Набувши у власність будівлі, позивач не став їх розбирати, а використовував для сільськогосподарського виробництва - збереження техніки та іншого майна.
На початку 2005 року позивач вирішив узаконити куплені будівлі та звернувся до архітектурно - планувального бюро Вовчанського району, де отримав згоду на узаконення після оформлення документів на землю.
Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради від 14.06.2005 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для оформлення оренди земельної ділянки під належними йому спорудами пологового відділення та зерноскладу.
2
Одержавши кадастрову документацію, у лютому 2007 року вернувся до сільради з заявою про затвердження техдокументації та передачу земельної ділянки в оренду, але позивачу було відмовлено в передачі землі в оренду та рішенням нового складу сільради скасовано рішення від 14.06.2005 року.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив задовольнити його позов на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.
Представник відповідача ТОВ „Олександрівське-2000" проти задоволення позову заперечував та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю току асфальтованого, розташованого в с Лозове Вовчанського району та звільнення незаконно зайнятої будівлі. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що ТОВ „Олександрівське-2000" є правонаступником сільськогосподарського кооперативу СБК „Олександрівський", який за актом від 10.10.2006 року передав йому все належне майно, включаючи тік асфальтований. Цей об'єкт нерухомості введений в експлуатацію в 1975 році та реконструйований в 1985 році, інвентарний №185, був придбаний СБК „Олександрівський" у попереднього власника - СЗАТ „Олександрівське" за договором міни від 10.07.2000 року. Але, ОСОБА_1, придбавши за договором купівлі-продажу від 04.10.2004 року будівлю зерноскладу в с Лозове (в експлуатації з 1920 року, інв. №111), фактично заволодів і користується іншою будівлею - току асфальтованого, який не міг бути предметом продажу, оскільки його власником був спочатку СБК „Олександрівський", а тепер ТОВ „Олександрівське-2000".
Представник відповідача Новоолександрівської сільської ради первісний позов не визнала, проти задоволення зустрічного позову не заперечувала, посилаючись на те, що договір від 04.10.2004 року №4/10-Б про купівлю будівель пологового відділення та зерноскладу в с Лозове є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, а вказані об'єкти нерухомості підлягали державній реєстрації. При цьому сторони відразу домовились укласти такий договір без наміру його нотаріального посвідчення, тому ухилення від вчинення такої дії у жодної із сторін не було. Крім того, зазначені в договорі купівлі-продажу предмети не відповідають об'єктам, що за цією угодою фактично передані покупцю за актом від 06.10.2004 року.
Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову не заперечував, зустрічний позов вважав безпідставним, оскільки вказані в договорі та акті зерносклад і критий тік є одним об'єктом, власником якого не може бути ТОВ „Олександрівське-2000", оскільки воно не є правонаступником СЗАТ „Олександрівське".
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 12 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ТОВ „Олександрівське-2000" задоволений. Визнано за ТОВ „Олександрівське-2000" право власності на будівлю току асфальтованого, розташованого в с Лозове Вовчанського району Харківської області та зобов'язано ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняту вказану будівлю і повернути її власнику - ТОВ „Олександрівське-2000". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Олександрівське-2000" судові витрати в сумі 81 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
В наданих до суду апеляційної інстанції запереченнях, представник ТОВ „Олександрівське-2000" просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити оскаржуване рішення без змін.
В поданих до суду апеляційної інстанції доповненнях та уточненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
3
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ї залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 12.06.2003 року СЗАТ „Олександрівське" визнане банкрутом і його ліквідатором призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2
Як вбачається з доданої до позовної заяви фотокопії, між СЗАТ „Олександрівське" в особі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений договір №4/10-Б від 04 жовтня 2004 року купівлі-продажу двох будівель: пологового відділення та зерноскладу під розбирання, розташованого в с Лозове Вовчанського району, загальною вартістю 2670 грн., згідно акту експертної оцінки ПФ „Боне" від 03.09.2004 року. Відповідно до фотокопії акту від 06.10.2004 року продавець СЗАТ „Олександрівське" передав, а покупець ОСОБА_1 прийняв за вказаним договором існуючі будівлі: пологового відділення із цегли і шиферної покрівлі, загальною площею за зовнішніми замірами 620 кв.м. та зерноскладу (критого току) шиферного, загальною площею 1630 кв.м. під розбирання, що знаходяться в с Лозове.
Згідно до ч.1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Статтею 59 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність та недостовірність письмових доказів, які надав ОСОБА_1, а саме фотокопій договору купівлі-продажу №4/10-Б від 04 жовтня 2004 року і акту приймання-передачі майна від 06.10.2004 року. Вказані документи мають істотні розбіжності і невідповідності відомостей щодо назви, характеристики і місця знаходження предметів купівлі-продажу в порівнянні з даними, що зазначені в оригіналі договору купівлі-продажу та акті приймання-передачі майна, які знаходяться в матеріалах справи №Б-19/26-03 господарського суду Харківської області і були досліджені в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Згідно ч.ч.1,4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має вчинятися у формі, встановленій законом. Зокрема ч.1 ст.657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактично предметом купівлі-продажу було нерухоме майно - будівлі пологового відділення та зерноскладу, про що також зазначено в тексті вищевказаного договору та акту.
Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або 4асткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвід4ення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвід4ення договору не вимагається.
Посилання ОСОБА_1 на вказану вимогу закону як на підставу своїх позовних вимог є необгрунтованим, оскільки із змісту позовної заяви та пояснень позивача вба4ається, що за попередньою домовленістю сторони не мали наміру нотаріально посвід4увати договір,
4
тому уклали договір купівлі-продажу будівель під розбирання у вигляді будівельних матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на:
відсутність нотаріального завіреного доручення у представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, оскільки копія такого доручення міститься в матеріалах справи (а.с.131);
відсутність належним чином оформленого доручення у представника відповідача ТОВ „Олександрівське 2000", оскільки копія такого доручення, посвідчена круглою печаткою підприємства, знаходиться на а.с. 132; непідвідомчість вказаного спору суду загальної юрисдикції, оскільки договір купівлі-продажу позивач уклав як фізична особа та звернувся до суду із позовом також як фізична особа;
не з'ясування судом першої інстанції стану ТОВ „Олександрівське 2000" як юридичної особи, оскільки згідно листа господарського суду Харківської області від 18.10.2007 року постанова про визнання боржника банкрутом не виносилась. При розгляді цивільної справи суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, природу правовідносин та закон їх регулюючий.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 12 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.