Головуючий 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Справа № 1877, 2008р.
Доповідач Курило В.П.
Категорія 5
Іменем України
18 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судці Курило В.П. суддів Саніковій О.С. , Шамрило Л.Г. при секретарі Степаненко В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду міста Донецька від 27 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, треті особи Київська районна у міста Донецьку рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4про усунення перешкод у користуванні власністю,
До Апеляційного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1. на рішення Київського районного суду міста Донецька від 27 листопада 2007 року, яким в задоволені його позову до ОСОБА_2, треті особи Київська районна у міста Донецьку рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної шкоди відмолено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду. Він посилається на те, що суд помилково зробив висновок про те, що гараж відповідачки є законною будівлею і був прийнятий у експлуатацію. На час згоди колишнього власника жилого будинку АДРЕСА_1 спірний гараж був побудований без порушення меж землекористування. У серпні-вересні 2006 року вона перебудувала гараж і порушила його межі землекористування. Суд вказаних обставин не досліджував. І не розглянув по суті його позовні вимоги.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції встановив, що позивач є власником жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14 серпня 2003 року. Його право власності зареєстровано КП БТІ м. Донецька 27 жовтня 2004 року. Жилий будинок позивача і господарські споруди розташовані на приватній земельній ділянці площею 0.0607 га в межах, що встановлені Донецьким міським управлінням земельних ресурсів на підставі державного акту по право власності на земельну ділянку від 18 липня 2006 року.
Рішенням виконкому Київської районної ради від 8 квітня 1992 року за № 157/8 чоловіку відповідачки ОСОБА_5 виділена земельна ділянка загальною площею 666 кв. м. за АДРЕСА_2
На цей час власником земельної ділянки за АДРЕСА_1, власником якої на час розгляду справи є позивач, була ОСОБА_6. Остання написала заяву до виконкому Київського району міста Донецька, в якій просила прийняти гараж її сусідаОСОБА_5., тобто спірний гараж у експлуатацію. Таким чином, колишня власниця земельної ділянки, що зараз належить позивачеві, не заперечувала проти будування гаражу та його розташування на межі їхніх ділянок.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2000 року відповідачка ОСОБА_2. є власником спірного гаражу і домоволодіння за АДРЕСА_2 Згідно з технічним паспортом на нього він збудований у 1990 році і у порядку, передбаченому законом, прийнятий у експлуатацію. В судовому засіданні не доведений факт перебудування гаражу відповідачкою у 2006 році. Тому підстав для висновку про неправомірність дій відповідачки і порушення законних прав і інтересів позивача судом першої інстанції не встановлено.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідачка ОСОБА_2., яка діяла в своїх інтересах і інтересах третіх осіб ОСОБА_3. і ОСОБА_4., просила апеляційну скаргу відхилити.
Представник Київської районної у місті Донецьку ради Титаренко Т.В. в засіданні суду апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу відхилити. Спірні правовідносини між сторонами були предметом дослідження районною радою і під час перевірки доводів позивача про порушення земельного законодавства з боку відповідачка не встановлено.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим і підстав для його скасування не має.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, наданим сторонами доказам дав правильну правову оцінку і зробив правильний висновок про те, що законні права і інтереси позивача не порушені.
Звертаючись в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, позивач посилався на те, що відповідачка, порушуючи будівельні норми, в 2006 році самочинно збудувала гараж і розмістила стіну свого гаражу за межею своєї земельної ділянки, поглибившись на 0.5 м. на його ділянку.
Перевіряючи доводи позивача, суд дослідив письмові докази, що надані сторонами і встановив, що вони є безпідставними. Гараж сім"єю відповідачки був збудований у 1990 році, а ні у 2006 році, як вказує позивач. Крім того, суду не надані будь які докази новим доводам позивача про те, що в 2006 році відповідачка перебудовувала свій гараж і перенесла стіну гаражу на територію його земельної ділянки.
Як встановив суд, спір між позивачем і відповідачкою щодо меж землекористування був предметом з"ясування і Київської районної у місті Донецьку ради. Піч час проведених перевірок не встановлено порушень меж землекористування позивача (а.с. 56-57).
Право на будування гаражу на межі земельних ділянок і з прихвачуванням незначної частки земельної ділянки №АДРЕСА_1, власником якої зараз є позивач, чоловік відповідачки отримав від колишнього власника земельної ділянки позивачаОСОБА_6. (а.с. 87). Збудований гараж не порушує будівельних норм,
прийнятий у порядку, передбаченому законом, в експлуатацію і не є самочинним будівництвом.
Позивач став власником жилого будинку АДРЕСА_1 з 14 серпня 2003 року, тобто через 13 років після будівництва гаражу відповідачки. Приватизував свою земельну ділянку саме такої конфігурації і у розмірах, що існували на час придбання права власності на жилий будинок, тобто з наявним гаражем відповідачки на межі земельних ділянок.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що факт порушення відповідачкою законних прав і інтересів позивача як власника земельної ділянки, не встановлений і не доведений позивачем в суді.
Тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодуванні моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Київського районного суду міста Донецька Донецької області від 27 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.