"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/173/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Сватко А.О.
за участю представників сторін: позивача - Щеколдіна М.Ю.,
відповідача - Васійчука С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області
на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р.
у справі № 824/1991/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Чернівці»
до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Чернівці» (далі - позивач, ТОВ «Богдан-Авто Чернівці») звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернівцях), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0003812210, № 0003822210, № 0003832210 та № 0003842210.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0003812210, № 0003822210, № 0003832210 та № 0003842210; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.07.2013 р. по 07.08.2013 р., на підставі направлень від 25.07.2013 р. № 000156, № 000157, №000158, № 000159, № 000160, № 000263, № 000264, наказу від 15.07.2013 р. № 50, посадовими особами ДПІ у м. Чернівцях, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, була проведена документальна планова перевірка ТОВ «Богдан-Авто Чернівці» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.05.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 21.08.2013 р. № 1066/22-01/37722415 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2011-2012 роки на загальну суму 395 811 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 276 317 грн.; - пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за 2011, 2012 роки у сумі 80 015 грн., встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 14 342 грн., встановлено завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму 6 030 грн.; - статті 267 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено надання платних послуг без придбання торгового патенту.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.09.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003812210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 276 317 грн.; № 0003822210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 018,75 грн., у тому числі 80 015 грн. - за основним платежем та 20 003,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003832210, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 030 грн.; № 0003842210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 455 041,25 грн.
Як вбачається із акту податкової перевірки № 1066/22-01/37722415 від 21.08.2013 р., підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про те, що грошові кошти, які були отримані позивачем від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» згідно договорів позики, не є позикою, а є безповоротною фінансовою допомогою. Також, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних, які заповнені з порушенням, а саме не зазначено кодів УКТ ЗЕД.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал», яке діє від імені ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 1/КУА-11 від 01.06.2011 р., та ТОВ «Богдан-Авто Чернівці» було укладено договори позики № П-54/11 від 20.10.2011 р., № П-114/11 від 21.12.2011 р., № П-52/12 від 21.02.2012р., № П-102/12 від 18.04.2012 р., № П-131/12 від 13.06.2012 р., на підставі яких у 2011-2012 роках на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1 844 000 грн.
Позивачем, за користування коштами за умовами договорів позики в цей період, сплачено позикодавцю проценти за користування позикою в сумі 278 488 грн., які віднесені до складу валових витрат у відповідні податкові періоди.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами (договорами позики, деклараціями з податку на прибуток підприємства, банківськими виписками про рух коштів) та не заперечуються сторонами.
Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів з 02.03.2009 р.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» № 296 від 14.07.2004 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 р. за №957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв.
Пунктами 1.2, 1.3. та 1.5 зазначеного Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Пунктом шостим частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Перевіряючі не надали жодної оцінки тій обставині, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» документований свідоцтвом та включений до реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, виклавши при цьому у акті податкової перевірки свої висновки посилаючись виключно на те, що на офіційному сайті Держфінпослуг відсутня інформація про реєстрацію останнього як фінансової установи.
Згідно пункту 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» № 41 від 28.08.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 р. за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг.
Відповідно статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.
Отже, згідно положень зазначених правових норм, фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що у свою чергу спростовує посилання відповідача на те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Таким чином, оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, то він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах.
Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Посилання відповідача, що отримані позивачем за договорами позики кошти є безповоротною фінансовою допомогою, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначає безповоротну фінансову допомогу як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Згідно договорів позики надані за ними кошти підлягають поверненню у визначені договорами строки (пункт 4 договорів), а тому не можуть підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.
Викладені вище обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість, висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог положень статті 138 Податкового кодексу України.
Щодо встановленого завищення податкового кредиту позивача, в результаті не зазначення у податкових накладних обов'язкових реквізитів (кодів УКТ ЗЕД), судами попередніх інстанцій вірно зазначено наступне.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: (окрім іншого) п. «і» код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач в період з 17.08.2011 р. по 03.12.2012 р. отримав податкові накладні з податку на додану вартість.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI, що набрав чинності 06.08.2011 р., доповнено пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України пунктом «і») код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Зміни до форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної внесені Наказом Мінфіну № 1379 від 01.11.2011 р., який набрав чинності 16.12.2011 р.
Отже, до 16.12.2011 р. діяла форма податкової накладної без окремої графи УКТ ЗЕД, а тому позивач був позбавлений можливості заповнювати даний реквізит УКТ ЗЕД, так як діяла обов'язкова форма податкової накладної.
Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, отже податкові накладні, які надані позивачу постачальниками за формою та змістом повністю відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України чинної на час виникнення правовідносин, саме щодо податкових накладних, які видані до 16.12.2011 р.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
Оскільки, податковим органом, як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи, не доведено той факт, та не надано жодного доказу того, що товари які придбані позивачем і зазначені в податкових накладних, які видавались позивачу з 21.12.2011 р. по 03.12.2012 р. є імпортованими, або ж підакцизними, то твердження відповідача, що податкові накладні виписані позивачу у вказаному періоді не відповідають вимогам закону, є безпідставними.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 09.09.2013 р. № 0003812210, № 0003822210, № 0003832210 та № 0003842210, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р. у справі № 824/1991/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко