"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/48478/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкун В.В.
за участю представників сторін: позивача - не з'явився,
відповідача - Мельник О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р.
у справі № 2а-3872/10/1970 (№ 19814/12/9104)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Професіонал») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ), в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. № 0001512304/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 6 091 410,90 грн. (в тому числі: 3 249 012 грн. - за основним платежем, 2 842 398,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0001522304/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 747 696 грн. (в тому числі: 2 497 042 грн. - за основним платежем, 1 250 654 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2011р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р., позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 25.11.2010 р. № 0001522304/0, яким ТОВ «ТД «Професіонал» донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість загалом на суму 3 747 696 грн., з яких 2 497 042 грн. за основним платежем та 1 250 654 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнано нечинними та скасовано; податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 25.11.2010 р. № 0001512304/0 по податку на прибуток частково визнано недійсним та скасовано на суму за основним платежем 3 223 092 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 834 863 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2014 р. надав письмове клопотання про процесуальне правонаступництво у порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідив надані документи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Позивач у судове засідання 12.03.2014 р не з'явився, надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.08.2010 р. по 29.10.2010 р. на підставі направлень від 02.08.2010 р. № 005991, від 30.08.2010 р. №000034, від 14.09.2010 р. № 000070, від 28.10.2010 р. № 000260 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами Тернопільської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Професіонал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 10.11.2010 р. №11445/23-420/33011920 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 1.19, 1.21 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів «а», «б», «в» пункту 6.4, підпунктів «а», «б», «в» пункту 6.5 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 25.11.2010 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001512304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 6 091 410,90 грн., з яких 3 249 012 грн. сума основного платежу та 2 842 398,90 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій; № 0001522304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 747 696 грн., з яких 2 497 042 грн. за основним платежем та 1 250 654 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки № 11445/23-420/33011920 від 10.11.2010 р. підставою для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про нікчемність договорів укладених ТОВ «ТД «Професіонал» із ТОВ «Матар» та ПП «Мега-транс-авто».
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами - ТОВ «Матар» та ПП «Мега-транс-авто» правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Податкова накладна, згідно з підпунктом «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», повинна містити, крім іншого, місце розташування юридичної особи, зареєстрованою як платник податку на додану вартість.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснені першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий облік з податку на додану вартість здійснюється підприємством по факту проведення господарських операцій у певному податковому періоді.
Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.
Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд договорів на прокладання газопроводу із сільськими радами Волинської та Львівської областей, а саме: із Колодежанською сільською радою Горохівського району Волинської області (договір від 22.11.2007 р. на прокладання газопроводу загальною вартістю 1 957 025,40 грн.; відповідно до акту приймання виконаних робіт за вересень 2009 року дані роботи виконані і замовником оплачені кошти), із Сошинською сільською радою Камінь-Коширського району Волинської області (договір від 12.11.2009 р. на прокладання газопроводу загальною вартістю 4 200 00 грн.; відповідно до акту приймання виконаних робіт за листопад 2009 року дані роботи виконані і замовником оплачені кошти), із Нуйнівською сільською радою Камінь-Коширського району Волинської області (договір від 07.08.2007 р. на проведення газопроводу загальною вартістю 2 977 622 грн.; відповідно до акту приймання виконаних робіт за грудень 2009 року та лютий 2010 року дані роботи виконані і замовником оплачені кошти), із Четвертнянською сільською радою Маневицького району Волинської області (договір від 09.07.2007 р. на прокладення газопроводу загальною вартістю 354 211,20 грн.; відповідно до акту приймання виконаних робіт за листопад 2009 року дані роботи виконані і замовником оплачені кошти), із Синівською сільською радою Старовижівського району Волинської області (договір від 10.12.2009 р. на прокладання газопроводу загальною вартістю 6 600 000 грн.; відповідно до акту приймання виконаних робіт за березень 2010 року дані роботи виконані і замовником оплачені кошти), із Топорівською сільською радою Буського району Львівської області (договір від 23.06.2007 р. на прокладання газопроводу загальною вартістю 1 359 100 грн.; відповідно до актів приймання виконаних робіт за серпень 2009 року та листопад 2009 року дані роботи виконані і замовником оплачені кошти).
На виконання зазначених договорів ТОВ «ТД «Професіонал» було укладено договори субпідряду з ТОВ «Матар» та ПП «Мега-транс-авто», зокрема, для проведення некваліфікованої роботи: копки траншей, засипки, водовідведення. ТОВ «ТД «Професіонал» оплачувало вартість таких робіт відносячи затрати в валові витрати, а також за оплату наданих послуг в вартість яких включався податок на додану вартість відображався податковий кредит.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, позивачем дотримані вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат при здійсненні ним господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Матар» та ПП «Мега-транс-авто».
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, ТОВ «ТД «Професіонал» не заперечує проти заниження податку на прибуток в розмірі 25 920 грн. у зв'язку з невірним визначенням розміру амортизаційних відрахувань і в цій частині погоджується з висновками перевіряючих.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 25.11.2010 р. №0001522304/0 та частково № 0001512304/0, вимоги щодо визнання нечинними і скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача, Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби на її правонаступника, Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 р. у справі № 2а-3872/10/1970 (№ 19814/12/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко