"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/47670/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Сватко А.О.
за участю представників сторін: позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
третьої особи-1 - Салтан В.В.,
третьої особи-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 р.
у справі № 2а-12560/0170/2
за позовом відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»
до Управління Державної казначейської служби України у м. Феодосії Автономної Республіки Крим
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та 2) Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про спонукання до виконання певних дій, -
У листопаді 2010 року відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі - позивач, ВАТ «ФСК «Море») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Феодосії Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, УДКС України у м. Феодосії АР Крим), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - третя особа-1, Феодосійська ОДПІ АР Крим) та Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - третя особа-2, УКДС України у м. Сімферополі АР Крим), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.02.2013 р. № 170/48, просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «ФСК «Море» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 470 184,49 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «ФСК «Море» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 470 184,49 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Феодосійська ОДПІ АР Крим звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.09.2010 р. по 12.10.2010 р., на підставі направлення від 21.09.2010 р. № 64 та відповідно до наказу від 20.09.2010 р. № 136, посадовими особами Феодосійської МДПІ АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «ФСК «Море» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 404 464 грн. за липень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період - липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 989/23-4/14309008 від 15.10.2010 р. та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.5 пункту 74, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ВАТ «ФСК «Море» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 470 599 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 26.10.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470 599 грн.
Як вбачається із акту податкової перевірки № 989/23-4/14309008 від 15.10.2010р., в обґрунтування підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 податковим органом зазначено, що в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «ФСК «Море» включено до податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 20 437 грн. по передплаті ТОВ «ЗТД «Кольормет» по недійсним податковим накладним, виписаним платником податку на додану вартість, а також в порушення підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «ФСК «Море» включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 450 162 грн. без підтвердження фактичного отримання товарів (послуг), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 470 599 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0000102304/0 від 26.10.2010 р., позивач 05.11.2010 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Феодосійської МДПІ АР Крим про його скасування.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 р., з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 р., у справі № 2а-14419/10/0170/2 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000102304/0 від 26.10.2010 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470 184,49 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 р. постанова суду першої інстанції змінена, викладено пункт 3 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (місто Феодосія, вул. Десантників, 1, код ЄДРПОУ 14309008): 14 982,68 грн. - витрати на проведення експертизи, 1,70 грн. - судового збору»; в іншій частині постанову суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість липень 2010 року у сумі 470 184,49 грн., виходили з того, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, яка після перегляду її в апеляційному порядку вступила в законну силу.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підставою для одержання відшкодування, згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем зазначені умови закону були виконані.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Згідно із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, яке після перегляду його в апеляційному порядку вступило в законну силу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 р. у справі № 2а-12560/0170/2 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко