"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/43790/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2011 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р.
у справі № 2а-17351/09/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ассіс ТАС»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ассіс ТАС» (далі - позивач, ТОВ «Ассіс ТАС») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 р. № 0001002200/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р., позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 14.12.2009 р. № 0001002200/0.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи належним чином був повідомлений.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.11.2009 р. по 24.11.2009 р. посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва, на підставі направлень № 1158/22-00П від 04.11.2009 р., № 1212/22-00П від 17.11.2009 р. була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Ассіс ТАС» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 01.12.2009 р. № 67/22-025/31354858 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 5 409 491 грн.
На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 14.12.2009 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001002200/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 10 812 153 грн., з яких 5 409 489 грн. за основним платежем та 5 402 664 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, з фізичними особами-підприємцями було укладено ряд договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг.
До вказаних договорів на протязі 2007 року, 2008 року та І півріччя 2009 року залучено відповідні акти виконаних робіт (акти про надання послуг агентами), які не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарських операцій та розмір витрат ТОВ «Ассіс TAC» за отримані послуги у сфері страхового посередництва.
Зазначене, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 24.03.2011 р. № 8903/10-19/2587/11 Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз, свідчить про правомірність віднесення позивачем відповідних сум до валових витрат, що у свою чергу спростовує висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення ТОВ «Ассіс TAC» вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також, як вбачається з акту податкової перевірки, відповідач вказуючи на порушення ТОВ «Ассіс TAC» положень підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» посилається на те, що позивачем до четвертої групи основних фондів не віднесено комп'ютерну програму, що була придбана відповідно до генеральної угоди від 29.06.2006 р. № Л-02 у ТОВ «ПРОФІТ СОФТ ЮКРЕЙН».
Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з абзацом п'ятим підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу на групи, до групи 4 відносяться, зокрема, електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ассіс TAC» на виконання статті 4 договору від 29.06.2006, укладеного між ТОВ «ПРОФІТ СОФТ ЮКРЕЙН» та ТОВ «Ассіс TAC», надано ліцензію (дозвіл) на використання комп'ютерної програми «ПрофІТсофт іСМ».
Відповідно до змісту вказаної ліцензії комп'ютерна програма «ПрофІТсофт іСМ» ліцензується, а не продається. Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 «Обсяг ліцензії» ця ліцензія надає право ліцензіату, а саме ТОВ «Ассіс TAC» використовувати комп'ютерну програму під своїм комерційним (фірмовим) найменуванням, торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) у своїй господарській діяльності для автоматизації роботи з обліку укладених договорів страхування та управління MLM-продажами протягом 3 років з моменту надання цієї ліцензії. Кожна сторінка інтерфейсу комп'ютерної програми повинна мати знак охорони авторського права ліцензіара, тобто товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ СОФТ ЮКРЕЙН», що має наступний вигляд: ©2006 TOB «ПРОФІТСОФТ ЮКРЕЙН».
Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 «Авторське право» ліцензії комп'ютерна програма є інтелектуальною власністю товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТСОФТ ЮКРЕЙН» і захищена національним законодавством України про авторські права та міжнародними договорами у сфері охорони авторського права, учасником яких є Україна. Виходячи з цього, ліцензіат повинен поводитися зі Програмою таким же чином, як і з будь-яким іншим матеріалом, що захищений авторським правом.
Згідно із статтею 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.
Отже, в ТОВ «Ассіс TAC» правомірно віднесено комп'ютерну програму як об'єкт права інтелектуальної власності до нематеріальних активів, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 24.03.2011 р. №8903/10-19/2587/11 Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз.
Відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2009 р. № 0001002200/0, вимоги щодо визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. у справі №2а-17351/09/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко