13 березня 2014 року м. Київ В/800/1068/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Голубєвої Г.К.
Суддів: Бухтіярової І.О.
Кошіля В.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 року у справі № 2а-11936/10/2670 (К/9991/1007/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинент ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, про припинення юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість, -
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 року у названій справі.
Згідно статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно приписів статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме - підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20, пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України та статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію рішення Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 року № К-31860/10, в якому, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Між тим, відповідно до положень ст.237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту рішення Вищого адміністративного суду України, наведеного заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ньому розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.
Приписи ст.237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 року, якою залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивована відсутністю у податкового органу повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним запису про державну реєстрацію відповідача через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. При цьому, вимоги про припинення юридичної особи відповідача з таких підстав, як неподання протягом року податкової звітності у цій справі заявлені не були, а відтак, не були предметом розгляду у межах спірних правовідносин.
У той же час, ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 року, яка наведена заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, містить висновки про задоволення позову про припинення юридичної особи відповідача з інших підстав, а саме - з підстав неподання протягом року податкової звітності.
Таким чином, неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, про наявність якого зазначено податковим органом, не знайшло свого підтвердження. Крім того, звернення до суду з відповідними позовами відбулося до набрання чинності Податковим кодексом України, при вирішенні спорів його положення не застосовувались.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Голубєва Г.К.
Судді Бухтіярова І.О.
Кошіль В.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.