"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/18116/11
№ К/9991/18116/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод»
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2009
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011
у справі № 2-а-6637/09/2170 Херсонського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод»
до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Нова Каховка від 09.10.2008 № 0005622301/0 в частині зменшення ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 56446,18 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано; прийнято нову постанову у цій частині про відмову у задоволенні позову; в іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» просить змінити постанову суду першої інстанції та скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Відповідач не реалізував своє право надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень, червень, липень 2008 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 152526,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2008 № 0005622301/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.10.2008 № 1172/230-33246433, про порушення позивачем норм пункту 1.8 ст.1, пункту 4.2 ст.4, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), зокрема, у межах оскаржуваних позивачем, про завищення податкового кредиту у податковому обліку за квітень, травень, червень 2008 року на 27363,56 грн., 15662,38 грн. та 13419,00 грн. відповідно за податковими накладними, виписаними ТОВ «Мегавітал» за наслідками господарських операцій з поставки позивачу кольорових металів за договором від 08.01.2008 № 4028/344-08, у зв'язку з несплатою ТОВ «Мегавітал» податкових зобов'язань за наслідками цих операцій; а також завищення суми податкового кредиту за червень 2008 року на суму 82987,55 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Бако», яке має ознаки фіктивності (відсутнє за місцезнаходженням), не сплачує податкові зобов'язання та з огляду на відсутність виробничих та трудових ресурсів не могло здійснити поставку рекламних послуг позивачу, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року на суму 35391,00 грн., за червень 2008 року на 19106,00 грн., за липень 2008 року на 98029,00 грн.
Як встановлено у судовому процесі, за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Мегавіл» кольорових металів останнє виписало позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач відніс до складу податкового кредиту у податковому обліку за квітень, травень, червень 2008 року. Висновок податкового органу щодо виключення з податкового обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Мегавіл» обґрунтований фактом не сплати цим товариством своїх податкових зобов'язань за цими операціями після отримання оплати кольорових металів від позивача, при цьому реальність поставки як і факт сплати позивачем сум ПДВ у його вартості податковим органом не оскаржується.
Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
Застосовуючи вказані правові норми, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, зробив правильний висновок про недоведеність з боку податкового органу, у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України, неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту у податковому обліку за квітень, травень, червень 2008 року сум ПДВ сплачених у вартості поставленої йому ТОВ «Мегавіл» металопродукції, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.
Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.
Разом з тим, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за податковою декларацією за квітень 2008 року сум податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ «Бако» як підтвердження поставки позивачу рекламних послуг.
За змістом наведених норм Закону № 168/97-ВР право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи встановлені у судовому процесі обставини відсутності у ТОВ «Бако» необхідних трудових та виробничих ресурсів для надання рекламних послуг у такому обсязі, те, що надання рекламних послуг не відповідає основним видам діяльності цього товариства - виробництво меблів та оптова торгівля, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження фактичного надання таких послуг крім акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), суди зробили правильний висновок про відсутність реального характеру поставки рекламних послуг позивачу.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» задовольнити частково, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: Н.Є. Блажівська
М.В. Сірош