"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/52324/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Гаманка О.І., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Білогірської районної ради Автономної республіки Крим, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян про визнання рішення незаконним, -
У листопаді 2011 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Білогірської районної ради АРК в особі Білогірської районної ради (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Білогірської районної ради АРК від 29.12.2009 року щодо відмови йому у виплаті грошової компенсації відповідно до ст.ст.1, 5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - незаконним; визнати його реабілітованою особою у відповідності до ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», на яку поширюється дії ст.ст.4-6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»; зобов'язати відповідача встановити та одноразово виплатити йому грошову компенсацію у розмірі 75 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік на момент прийняття судом рішення та просив зобов'язати відповідача одноразово виплатити йому грошову компенсацію в рахунок відшкодування вартості майна, вилученого під час репресій, у розмірах, передбачених п.17 розділу III Положення «Про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям», а саме - 65 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік на момент прийняття судом рішення.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.06.2011 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Білогірської районної ради АРК в особі Білогірської районної ради про визнання рішення незаконним, зобов'язання виконати певні дії, в частині вимог про визнання рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Білогірської районної ради АРК від 29.12.2009 року щодо відмови йому у виплаті грошової компенсації відповідно до ст.1,5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» незаконним та в частині зобов'язання відповідача встановити та одноразово виплатити позивачу грошові компенсації - залишено без розгляду. (а.с.115).
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.06є2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року, у задоволені позову відмовлено.
Вказуючи, на допущені судами, на думку позивача, неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
У свою чергу, відповідач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_4 визнаний реабілітованим та йому видано посвідчення встановленого зразка, він має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Додаткового зазначення, що позивач реабілітований за статтею 1 та що на нього поширюються дії статей 4-6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», зазначеним Законом не передбачено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, з урахуванням наступних норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Бердянської міської ради від 31.10.2008 року позивача визнано реабілітованим згідно Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та вирішено видати йому посвідчення реабілітованого встановленого зразка (а.с.7).
21 жовтня 2008 року позивачу видано відповідне посвідчення, оформлене згідно вимог постанови Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991 року N 48 та відповідно до якого пред'явник цього посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вважаються реабілітованими особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини»від 25.12.1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 4-6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено про поновлення реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей. Встановлено для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 цього Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п'яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим. Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності цим Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію згідно з цим Законом. Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів. Чинність статей 4, 5 та 6 цього Закону поширюється на жертви політичних репресій, що були реабілітовані до прийняття цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскільки позивач визнаний реабілітованим у встановленому порядку та йому видано посвідчення встановленого зразка, він має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Але, Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» не передбачено можливості додаткової конкретизації, пов'язаної зі статусом реабілітованої особи, а саме зазначення що позивач реабілітований за статтею 1 та що на нього поширюється дія статей 4-6 вищезазначеного Закону.
З огляду на викладене, висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, зазначених висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Білогірської районної ради Автономної республіки Крим, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян про визнання рішення незаконним, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Малинін
О.І.Гаманко
О.Ф.Ситников