"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/42263/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011
у справі № 2а-2806/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (МДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 0000262360 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 140028,00 грн.
В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України правом на подання заперечень на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за серпень 2008 року на 140028,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2011 № 0000262360, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.03.2011 № 340/23-616/33846041. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 1.8, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 140028,00 грн. у податковому обліку за серпень 2008 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ за податковою декларацією за травень 2008 року, у зв'язку з неможливістю підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань у постачальників товарів (послуг) на адресу ПАТ «Інвестхолдінг» по всьому ланцюгу постачання, оскільки постачальники позивача, за податковими накладними яких позивач сформував податковий кредит - ЗАТ «Ілліч-Сталь» та ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія «Алчевськ», були посередниками у ланцюзі поставки, а їх постачальники (2 ланцюг постачання) мають ознаки фіктивності (ліквідовані, внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, визнані банкрутом).
У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
У судовому процесі встановлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку позивача за серпень 2008 року, яку він заявив до повернення, виникла внаслідок віднесення до складу податкового кредиту у податковій декларації за травень 2008 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія «Алчевськ» та ЗАТ «Ілліч-Сталь», за наслідками господарських операцій з поставки позивачу товару. На підтвердження реального характеру господарських операцій, позивачем до матеріалів справи додані копії договорів з вказаними постачальниками, видаткових та податкових накладних, а також виписок з банківського рахунку. При цьому, реальність господарських операцій, так само як і факт сплати позивачем ПДВ у сумі, заявленій до відшкодування з бюджету, вказаним постачальникам товару у ціні придбання, податковим органом у судовому процесі не оспорюється.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Застосувавши вищенаведені норми, суди зробили юридично правильний висновок, що вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що оскільки факт сплати позивачем ПДВ у загальній сумі 140028,00 грн., заявленій до відшкодування з бюджету у серпень 2008 року, підтверджується належними доказами - документами бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 113-248), а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем товару, ПДВ в ціні якої включений до податкового кредиту, то неможливість проведення перевірок виконання конрагентами постачальників позивача у другому ланцюзі поставки свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, через припинення окремих контрагентів, банкрутство та відсутність за власним місцезнаходженням, не тягне негативні наслідки для позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: Н.Є. Блажівська
М.В.Сірош