"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/716/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Хлібодарської селищної ради Білявського району Одеської області третя особа ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та рішення недійсним, -
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30 липня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірними дії Хлібодарської селищної ради Білявського району Одеської області, пов'язані з підготовкою, прийняттям рішення та видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та включення жилих та підсобних приміщень, побудованих після 1992 року в склад житлового будинку, побудованого в 1960 році. Визнано недійсним рішення №18 від 04 червня 2001 року виконавчого комітету Хлібодарської селищної ради Білявського району Одеської області та свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, на підставі рішення Хлібодарської селищної ради Білявського району Одеської області від 04 червня 2001 року, виконавчим комітетом селищної ради було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
21 серпня 2001 року відповідачем було видано довідку-характеристику, згідно з записами якої вказаний житловий будинок кам'яний, вкритий шифером, житловою площею 113, 2 кв.м., побудований в 1958 році на земельній ділянці площею 0, 18 га.
Однак, відповідно до копій лицевих рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, господарської книги Хлібодарської селищної ради та Великодальницької сільської ради, вказаний житловий будинок має площу 54 кв.м., розташований на земельній ділянці 1, 13 га.
В 2002 році посадові особи Хлібодарської селищної ради Білявського району безпідставно внесли зміни в господарську книгу по вказаному будинку, вказавши, що побудований в 1960 році житловий будинок складається з 7 житлових кімнат, площею 113, 21 кв.м. та загальної площею 172, 34 кв.м.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказала, зокрема, що при вчиненні зазначених дій відповідачем та при прийнятті рішення, останнім не було враховано, що в період з 1982 року по 1998 рік поряд з домом, на який було видано свідоцтво про право власності, з відома та за згодою селищної ради позивачем та її чоловіком було збудовано самостійне приміщення площею 80, 86 кв.м.
При цьому, позивачем не було надано суду доказів щодо згоди селищної ради на відповідне будівництво та набуття на нього права власності.
З огляду на це, апеляційний суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Поряд з цим, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що із позовними вимогами про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та скасування рішення відповідача від 04 червня 2001 року, позивач звернулась 19 червня 2009 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст.99 КАС України. При цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку до позовної заяви не додано.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що позивачем не було наведено обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду з позовом, ОСОБА_5 наполягав на пропуску вказаного строку позивачем, а судом першої інстанції питання щодо пропуску такого строку взагалі не розглядалось, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов вірних та обґрунтованих висновків про відмову в позові, а тому підстав для зміни або скасування зазначеного судового рішення колегія суддів не вбачає.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції вірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: